Євразійський інформаційний простір як об’єкт державного впливу
Геополітичне (географічне, культурне, конфесійне) положення України невідворотно робить її складовою європейського, а відтак і євразійського простору, а тому вона мусить зайняти в ньому належне геоекономічне місце й відігравати відповідну геоекономічну роль.
Євразія – це величезний континент, що об’єднує два з трьох найпередовіших та економічно продуктивних регіонів світу, де перетинаються геополітичні й геоекономічні інтереси найпотужніших міжнародних гравців. Збігнєв Бжезінський, який присвятив другий розділ своєї книги «Велика шахівниця» аналізу нової геостратегічної ролі Євразії, назвав її «геополітично-осьовою» для світу, зауваживши, що «переважання на всьому Євразійському континенті слугує центральною підставою для світової першості» [249, с. 39].
Геоекономічний статус України визначається ендогенними та екзогенними чинниками. До ендогенних чинників впливу слід віднести рівень економічного розвитку, масштаби, стан і якість ресурсного потенціалу, а також визначені державою геоекономічні пріоритети та стратегія розвитку країни. Серед екзогенних чинників впливу найбільш відчутними, на наш погляд, є такі процеси, що нині розгортаються в євразійському просторі: повсюдне поширення глобалізації як вищої форми інтернаціоналізації господарського життя; розвиток на теренах Євразії впливових міжнародних інтеграційних угрупувань (Європейський Союз, ЄврАзЕс, АСЕАН, ЄАСТ, Вишеградська група, Шанхайська організація співробітництва, Організація Чорноморського економічного співробітництва, ЄЕП, ГУАМ та ін.); зміцнення потуги об’єднаних гравців у геоекономічному балансі сил; висловлення намірів, спрямованих на подальше інтегрування євразійського простору, створення спільних систем безпеки, вільних економічних зон тощо; наростання ознак регіоналізації в результаті впровадження низки регіонально-субрегіональних проектів та ініціатив (Центральноєвропейська ініціатива, «Східне партнерство», «ОДЕР – ГУАМ», Співдружність демократичного вибору та ін.); посилення ролі ряду країн ЦСЄ, які обрали євроінтеграційний вектор розвитку й набули членства в ЄС протягом останніх трьох хвиль розширення; помітне відновлення в останнє десятиріччя геоекономічної моці та претензій на домінування Росії як найбільшої держави в Євразії; посилення впливу великих держав Азії, зокрема Китаю та Індії, у системі сучасних світогосподарських зв’язків; потужний розвиток транснаціональних китайських і російських компаній та їх експансія у євразійському просторі; боротьба між ЄС, Російською Федерацією і Китаєм за отримання статусу «центру сили» у геоекономічному просторі Євразійського континенту; зміна співвідношення між економічними, політичними, військовими інтересами у міжнародних відносинах на користь економічних складників [255].
Вся работа доступна по ССЫЛКЕ
