Формування політико-правових засад кримінально-виконавчої політики наукою кримінально-виконавчого права

     

      Кримінально-виконавче право – одна з наймолодших галузей юридичної науки. Тому викликає зацікавлення будь-який аспект цього напрямку науки, зокрема, малодосліджений. У нашому дослідженні такий інтерес викликає передусім його предмет, який водночас є і предметом науки кримінально-виконавчого права як галузі знань, що вивчає загальні закономірності історико-правового процесу виконання та відбування кримінальних покарань і основні властивості правового регулювання суспільних відносин у сфері виконання покарання, які складалися упродовж століть.

      У більш деталізованому науковому викладі предметом науки кримінально-виконавчого права є вивчення політики держави у сфері виконання покарань, історії розвитку світового та національного законодавства, а також органів і установ, які виконують покарання, системи кримінально-виконавчого законодавства та його джерел, ознайомлення з міжнародними нормативно-правовими актами з питань виконання покарань, вивчення практики виконання покарань і виправлення засуджених [22, с. 21].

      У сучасній юридичній науці існують різні теоретичні підходи до визначення поняття науки кримінально-виконавчого права. Так, І. Г. Богатирьов вважає, що юридична суть кримінально-виконавчого права як науки обумовлена історичним фактом її виникнення шляхом відгалуження від кримінального права і трансформації із виправно-трудового в кримінально-виконавче право. Кримінально-виконавче право як самостійна галузь серед юридичних наук має свій відокремлений предмет дослідження, свою методологію (загальну і особливу теорію), вона тісно взаємодіє з іншими юридичними науками [281, с. 6].

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ