Безпека держави: принципи формування й управління

     

      Класичні наукові підходи до розуміння сутності безпеки і формування систем її забезпечення на національному та міжнародному рівнях виникли у добу Відродження і пов’язані з іменами Томаса Гоббса («Левіафан») і Нікколо Макіавеллі («Государ»).

      Філософи та державотворці доби Відродження запропонували кон-цепції, які є теоретичною основою сучасних підходів до формування наці-ональної безпеки. Вперше було аналітично обґрунтовано комплекс причин радикальних соціальних конфліктів (війн), характер відносин між урядом і населенням, роль держави у формуванні стратегії національної безпеки.

      У класичному розумінні «безпека» (від securitas) означає свободу від страху й стороннього ворожого впливу. Вона є базовою потребою кожної людини і суспільства в цілому. Безпека передбачає спокій, і, як зазначав Цицерон, свободу від страху й залежності. У сучасний період представники урядових та міжнародних організацій підкреслюють такі риси безпеки, як свобода від страху і захищеність від замахів, що свідчить про те, що безпека вважається гарантованим фундаментальним правом кожної людини [238].

      Томас Гоббс, основоположник підходу до безпеки, який отримав назву «реалізм», «традиційний», «центрований на інтересах держави» (state-centered approach), дав визначення безпеці держави як «засобу колективного захисту у війні всіх проти всіх». Він розглядав безпеку як фундамент будь-якої держави. «Люди, які живуть без іншої безпеки, крім тієї, яка гарантується їхньою власною силою», – писав Томас Гоббс, – «знаходяться у ситуації, в якій немає місця промисловості, культурі, суспільству» [24, с. 36].

      З точки зору реалістичного підходу до розуміння безпеки, зусилля держав у побудові систем національної безпеки базуються на відчутті ост-раху, викликаному анархічною сутністю міжнародного порядку. Суверені-тет держави та принцип територіальної цілісності є логічними інструмен-тами захисту держав від анархії.

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ