Конкуренція за право власності в умовах невизначеності прав власності й соціальні конфлікти в Україні

     

      Відповідно до ключової парадигми ринкової економіки, вільний об-мін неможливий без повного забезпечення прав власності. У ситуаціях не-визначеності прав власності економічні агенти є незахищеними від насил-ля та експропріації з боку інших.

      На відміну від ідеальної моделі, яку пропонує неокласична економі-ка, права власності у реальних суспільствах є неповністю визначеними та забезпеченими. На додаток до цього, соціальні норми або спільні етичні стандарти, які могли б виконувати функції захисту прав власності, є недо-статньо розвиненими. Навпаки, часто суспільна мораль виправдовує справедливість експропріації («Грабуй награбоване!»). Тому опортуніс-тична поведінка або навіть відкрите насилля у здобутку та затвердженні прав власності є поширеними, особливо, у перехідних пострадянських суспільствах.

      Протягом останніх років деякі теорії аргументують необхідність ві-дмови від уявлення про повноту прав власності (це, наприклад, теорія не-повних контрактів, принципал-агент теорія, економіка трансакцій). Але дослідники приділяють значно меншу увагу аналізу випадків, коли права власності є невизначеними або повністю відсутніми. За умов відсутності прав власності економічні агенти стикаються з класичним вибором між виробництвом та загарбництвом, не маючи жодних інституційних обме-жень, які б могли вплинути на цей вибір. Дослідження ситуацій, в яких права власності або відсутні, або недостатньо визначені й регульовані ін-ститутами держави, умов, за яких конкуренція за право власності призво-дить до соціальних конфліктів, є важливим етапом ідентифікації загроз економічній безпеці держави. Власність є економічною категорією, яка постає проявом суспіль-них відносин з приводу привласнення матеріальних благ. Право власності – це правова категорія і сукупність правових норм, які регулюють відно-сини власності. З позицій багатьох підходів, права власності розгляда-ються як соціальні інститути, включаючи формальні закони та неформа-льні соціальні норми, які разом визначають низку привілеїв, що отри-мують деякі індивідууми внаслідок володіння певними ресурсами.

      Під час глибинних трансформацій соціально-економічної системи, політичної нестабільності або соціальних конфліктів, самовільні соціальні практики, пряме застосування сили та конкуруюче розуміння легітимності можуть сприяти формуванню й використанню формальних і неформальних правил, які регулюють доступ до ресурсів та власності, на користь певних індивідуумів або груп. Формальні та неформальні правила і процеси формування й реалізації права власності є вагомою рушійною силою, яка спричиняє соціальні конфлікти і сприяє ескалації насилля у країнах, що розвиваються.

      Третій розділ дисертаційного дослідження присвячений обґрунтува-внню ролі структурних економічних й інституціональних чинників як ключових рушійних сил соціальних конфліктів в Україні, поясненню дії механізмів ескалації насилля та розробці моделей конфліктів та коопе-рації на основі теорії ігор.

      Необхідність розробки попереджальних інституційних механізмів запобігання розвитку конфліктів в Україні на основі досліджень закономі-рностей поведінки потенційних учасників конфліктів в умовах невизначе-ності прав власності, як чиннику, що формує конфліктну ситуацію, складає актуальність даного дослідження.

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ