Інституціоналізація соціального виключення у динаміці побудови архітектури ворожнечі

     

      Бідність, соціальна нерівність, поляризація й фрагментація суспільс-тва є предметом соціальної та економічної безпеки держави, яка часто підпорядкована національній безпеці. Але навіть у короткостроковому пе-ріоді процеси поглиблення бідності й нерівності не мають нехтуватись державним управлінням заради інтересів національної безпеки. Провал економічних реформ розвитку та соціальних програм, спрямованих на по-кращання стану бідніших і соціально вразливих груп, утворюють інститу-ціональні передумови для зростання напруження у суспільстві, радикаліза-ції насилля, трансформації конфліктів у відкриті форми, що прямо призво-дить до порушення національної безпеки.

      Стратегічна програма ООН «Подолання бідності, досягнення процвітання та цілей розвитку тисячоліття» спрямована на подолання глобальної бідності та соціальної нерівності. У програмі підкреслюється зв’язок між бідністю і поширенням різних форм соціальних конфліктів у країнах з неспроможними державами [132]. Особлива увага привертається до загроз, що не мають національних «паспортів»: транснаціональної організованої злочинності, торгівлі зброєю, людьми, поширення інфекційних захворювань, екологічній шкоді.

      Завдяки міграції й потокам біженців з країн, які потерпають від війн і внутрішніх конфліктів, навіть економічно розвинені країни Західної Європи, США, Канада стикаються з появою на своїй території соціально виключених анклавів населення, рівень доходів яких у десятки разів нижчий за середній за країною.

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ