Покращення інтеграційної взаємодії структур охорони здоров’я та соціального захисту населення
Державна соціальна політика, що приймається на державному і регіональному рівнях, реалізується переважно в регіонах. Місцеві органи управління найбільш наближені до потреб жителів, і в їх безпосередній компетенції перебувають питання організації медичного обслуговування і соціального захисту населення. Переважно соціальна орієнтація регіонів, їх компактність визначають потребу у взаємодії різних відомств, у їх тісній інтеграції при вирішенні комплексних проблем. Гострота медико-соціальних проблем також найбільшою мірою відчувається на регіональному рівні, оскільки здоров’я населення, забезпечення екологічної безпеки зумовлюють стан трудового потенціалу регіону, його майбутнє, обсяги витрат на соціальний захист хворих та інвалідів. Від цілеспрямованої роботи медико-соціальних служб багато в чому залежить запобігання поширення соціально значущих захворювань, профілактика інвалідності, своєчасне виявлення й ефективне лікування хронічних захворювань.
Регіональні проблеми медико-соціального характеру можна розділити як на суто відомчі, так і ті, що вимагають комплексного (міжвідомчого) вирішення. До першої групи можуть бути зараховані проблеми організації лікувально-діагностичної допомоги в установах охорони здоров’я і вдома, а також проблеми соціального забезпечення контингентів, що мають потребу: інвалідів, самотніх, осіб, що опинилися в складних життєвих ситуаціях. Комплексні проблеми включають спільну участь відомств у медико-соціальному забезпеченні населення: медичну допомогу особам, що перебувають в установах соціального захисту (у будинках інвалідів, притулках), надання соціальної допомоги і підтримки хворим та їх сім’ям, створення спільних установ, підрозділів (медико-соціальної допомоги, хоспісів).
Специфіка організації управління на регіональному рівні ставить конкретні завдання забезпечення комплексного соціально-економічного розвитку регіону, що включає вирішення актуальних міжвідомчих проблем, які перебувають на стику медико-соціальної взаємодії, куди можуть бути віднесені проблеми збереження і покращання здоров’я населення з урахуванням особливостей місця існування, проведення інтенсивних заходів зі зниження соціально значущих захворювань. Введення цих проблем в єдиний для регіону стратегічний план соціально-економічного розвитку дасть змогу підняти їх вирішення на вищий рівень управління і підвищити зацікавленість і відповідальність органів місцевого самоврядування.
Вся работа доступна по ССЫЛКЕ
