Аналіз розвитку етапів і підходів адміністративного менеджменту в призмі соціальної самоорганізації та державного управління

     

      Державне управління як процес керівництва територіями, громадами, громадянами, регіонами, питаннями оборони, правопорядку (поліції), податків, торгівлі, освіти, медицини, військовими підрозділами та операціями існувало на різному рівні якості та складності від давніх часів. Процес його здійснення спочатку відбувався переважно на інтуїтивній, інтуїтивно-раціональній, а далі на традиційній та історично-прецендентній основі. В подальшому до формування інструментів державного управління була залучена нормотворча та законодавча основи. Але оформлення державного управління як науки із самодостатнім предметом вивчення та застосування відбулося лише на початку 20ст. Такий стан речей пояснюється тим, що традиційне державне управління як галузь знання належить до наук про організацію людської діяльності (так званих ергологічних наук). В цьому зрізі державне управління – це знання практичних рекомендацій, навиків діяльності, навиків та способів організації діяльності, навиків та способів організаційної структури та формування сукупності її цілей, тощо. Але, одночасно як процес реалізації соціальної функції державне управління пов’язане із владно-політичними, економічними, майновими, правовими, технологічними, соціально-економічними, культурними та іншими процесами. Саме сумісна гра цих складових формує перманентну необхідність зміни оперативно актуального змісту тематики дослідження науки державне управління для певної країни, епохи, періоду цивілізаційної модернізації. Найчастіше це відбувається у циклічній формі, у формі смислової послідовності витків деякої спіралі, в якій, можливо, «частково заперечуються» здобутки знання попереднього витка, і актуалізуються здобутки знань витків більш ранніх циклів.

      Історія розвитку країн світу продемонструвала різноманітність форм взаємодії державної влади та управління та рольового співвідношення аспектів влади та управління. Проте до кінця 18 ст. питання влади (становлення, утримання, здійснення, функціонування, передачі) в усіх країнах Європи домінували над питаннями управління. Вважалося, що питання державного управління виконували для феномену та процесу здійснення державної влади суто функціонально допоміжну роль. Цим пояснюється те, що розробка аспектів теми державного управління почала розвиватися насамперед в рамках філософії, політології, теорії держави та права, соціології, політичної економії, адміністративного права, конституційного права, а розвиток державного управління як науки із власним самодостатнім предметом дослідження дещо затримався.

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ