Складність та самоорганізація: системний та кібернетичний підхід
Система державного управління, серед інших, має три важливі функції: 1) відтворювати себе як ефективну систему, 2) забезпечувати управління розвитком складових держави, суспільства та країни, 3) створювати умови успішного руху країни до нової якості характеристик конкурентоздатності та соціального, гуманітарного комфорту в змінних ринкових, енергетичних, сировинних, технологічних, кліматичних, екологічних умовах в контексті загальної цивілізаційної парадигми. Описання, прогнозування, реалізація керівного впливу на об’єкти і суб’єкти державного та суспільного життя передбачає використання понять-образів «рух», «розвиток», «зміни», «стан», «вдосконалення», «самоорганізація», «еволюція». Одним із важливих зрізів поняття-образу «рух» є поняття «соціальні зміни», яке особливо актуальне в контексті проблеми модернізації соціальної, політичної та державно-управлінської систем. Концепції та теорії соціальних змін, теорії соціальної та політичної модернізації мають переважно макроскопічний, усереднений (оціночний) характер. У випадку проблеми вдосконалення систем управління, зокрема систем соціального та державного управління, виникає питання про вдосконалення механізмів, програм, алгоритмів, умов та обставин управління як «форми руху» до цілей та нової якості цивілізації.
Зростання складності, виникнення нового рівня складності при описанні певного процесу часто насамперед пов’язують із феноменом «самоорганізація». Феномен «самоорганізація» в загальному значенні цього поняття є дуже важливим, оскільки все, що виникло, утворилося на нашій планеті або в окремо взятій країні (державі) як певна нова якість, як новий продукт розвитку, може розглядатися як продукт або «креаціонізму», або як продуцент самоорганізації. Для описання соціального розвитку та процесів державного будівництва ми обираємо парадигму самоорганізації. Феномен «самоорганізація» в самому простому розумінні сприймається в цій парадигмі як створення нової якості, утворення нової складності без зовнішньої «оперативно присутньої» цілеспрямованої сили (волі).
Вся работа доступна по ССЫЛКЕ
