Ефективність державного менеджменту та стратегічне управління. Синергетичні особливості стратегічного управління
Кризові явища в економіці, проблемні питання міжнародної політичної та економічної конкуренції продемонстрували, що в другому десятилітті модерного українського державотворення потреба в відновленні раціональних форм суспільного планування стає особливо актуальним завданням. Сам хід державного розвитку ставить завдання розробки нових ефективних технологій планування та перспективного управління. Але традицій стратегічного планування, які б ґрунтувалися на поступовому розвитку «теорії фірми», тобто на теорії поведінки бізнес-організації в конкурентному середовищі в Україні не було. Це стримувало та стримує і сьогодні розвиток теорії та практики стратегічного управління. Слід відзначити, що, незважаючи на відсутність сформованих наукових традицій, в працях відомих вітчизняних вчених, зокрема В..Бодрова, В.Горбуліна М.Гамана, О.Власюка, В.Воротіна, Я..Радиша, та ін., досліджувалися питання стратегічного управління та планування, пов’язані із практичним застосуванням методів стратегічного управління в конкретних галузях та сферах діяльності держави. Питання стратегічного планування забезпечення національної безпеки розроблялися у працях О.Литвиненка, В.Горбуліна, А.Семенченко, В.Богдановича, А.Качинського та інших. [206-214]. Тут сформульовані загальні методологічні установки постановки завдання стратегічного управління в державному вимірі. Але хоч ці роботи й орієнтовані на комплексну проблему стратегічного управління національною безпекою держави, все ж вони мають контекст галузевого підходу. Ми розглядаємо проблему стратегічного управління дещо ширше, як «згортку» проблеми формування еволюції країни в призмі самоорганізаційної концепції. Тому ми зв’язуємо в певний «управлінський комплекс» проблематику стратегічного управління, проблематику оптимізації системи державної влади та управління та проблематику здійснення державної політики.
Однією із важливих складових національної безпеки є економічна безпека, яка кореспондується із рівнем конкурентоспроможності вітчизняних підприємств. Аналіз наведеного в роботах [215-222] інформаційного матеріалу дозволяє дійти висновку, що на сучасному етапі економічного та технологічного розвитку конкурентоздатність економіки, зокрема, визначається наявністю в національних економіках потужних корпорацій (фірм) із великими ресурсами капіталу в матеріальному та в інтелектуальному вимірах. Вважаємо, що формування в вітчизняному економічному середовищі корпорацій саме такого типу, відмінних за складністю свого технологічного сенсу від існуючих сьогодні в Україні підприємств сировинного та екологічно затратного типу, є одним із важливих завдань системи стратегічного планування державної політики. Завданням, яке тісно зв’язане із вибором певної моделі стратегічного управління розвитком тріади країна-держава-суспільство. Таким завданням, яке потребує рефлексивно вдосконалення і державного управління в цілому. Зокрема такої її складової, як державний адміністративний менеджмент: адміністрування податкового процесу, регуляторного процесу, інвестиційного процесу, контроль за виконанням соціально-економічних проектів, бюджетування витрат на соціальні та суспільні завдання та перспективні проекти.
Вся работа доступна по ССЫЛКЕ
