Організація податкового регулювання реінвестицій

     

      Серед напрямків податкової підтримки інвестиційної діяльності особливе місце займає податкове регулювання реінвестицій.

      З погляду інвестора, реінвестиції є більш привабливими, у порівнянні з первинним інвестуванням, з наступних причин. По-перше, вони не вимагають пошуку й залучення нових коштів, оскільки джерелом їхнього фінансування виступають суми дивідендів, отриманих від раніше здійснених інвестицій. По-друге, знання інвестором конкретних умов господарської діяльності реципієнта значною мірою знижує інвестиційні ризики, тобто психологічно реінвестиції мають певну перевагу в порівнянні з первинним інвестуванням.

      З позицій держави реінвестиції рівнозначні первинному інвестуванню, тобто джерела фінансування інвестиційного процесу (доходи від раніше здійснених інвестицій або доходи від основної діяльності) не мають принципового значення для загальнодержавних інтересів. Основним механізмом впливу держави на економічні інтереси потенційних учасників реінвестиційного процесу за допомогою інструментів податкової політики є оподаткування дивідендів. Проблеми податкової політики відносно доходів, одержуваних інвесторами у вигляді дивідендів, розглядалися в роботах В. Загорського [55], Ю. Іванова [152], З Лондаря [106], А. Соколовської [165] і інших учених. Разом з тим, пошук резервів підвищення ефективності податкового стимулювання реінвестицій, а також вплив оподаткування на формування структури капіталу господарських товариств із урахуванням вітчизняної практики й світового досвіду продовжують залишатися актуальними завданнями.

      Основним напрямом впливу на реінвестиційні процеси є державне регулювання дивідендної політики.

      Під дивідендною політикою розуміють сукупність стратегічних та поточних рішень щодо розподілу результатів діяльності акціонерного товариства (АТ). Базою для дивідендної політики виступають рішення вищих органів управління АТ щодо напрямків використання прибутку (визначення пропорцій розподілу прибутку між винагородженням акціонерів та реінвестуванням), а також дії вищого керівництва АТ. Дивідендна політика, яка в цілому визначається співвідношенням цілей та прагнень учасників корпоративних відносин, стає важливою складовою стратегії формування акціонерного капіталу (фінансово-інвестиційної стратегії корпорації). Від вибору дивідендної політики великою мірою залежить структура акціонерної власності, ринкова капіталізація акціонерного товариства, вартість залучення коштів із зовнішніх джерел фінансових ресурсів [88, с. 180].

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ