Сутність поняття «соціальна напруга» у країні та її регіонах
На сучасному стані практично всі види соціально-економічних і політичних процесів, що відбуваються у суспільстві, нерозривно пов’язані з таким явищем, як соціальна напруга.
Соціальна напруга – це особливий стан суспільної свідомості й поводження громадян, специфічне сприйняття й оцінка ними дійсності. Масштаби соціальної напруги здебільшого порівнюються з масштабами конфлікту й породжують його. Це стосується напруги міжособистісної, міжгрупової, міжнаціональної або глобальної напруги у суспільстві [118].
Постійно висока соціальна напругу у суспільстві унеможливлює реалізацію будь-якої, навіть не дуже значущої соціально-економічної програми, перешкоджає спільним діям органів державної влади, веде до протистояння різних соціально-політичних чинників у суспільстві, до величезних матеріальних і духовних втрат. Саме тому питанням соціальної напруги останнім часом приділяється багато уваги як у теорії, так і на практиці [51].
Термін «соціальна напруга» входить до категоріального апарату економіки, соціології, психології, історії й політичних наук і може розглядатися як міждисциплінарне поняття. Незважаючи на вдавану простоту, чисельні дослідження доводять, що мова йде про соціальне явище, яке має власний механізм виникнення об’єктивних і суб’єктивних факторів і умов, що діють у кожному конкретному поєднанні обставин, місця й часу. Кожна з перерахованих вище наук вкладає в поняття «соціальна напруга» свій зміст.
Історичний зміст соціальної напруги осмислювалося й розвивалося в соціологічній, соціально-психологічній і конфліктологічній літературі у зв’язку з такими явищами, що їх відображають, як соціальна дезінтеграція або відсутність солідарності особистостей і груп, що взаємодіють девіація (відхилення) у відносинах стабільного суспільства, аномія (розкладання, відчуженість, апатія) у відносинах нестабільного суспільства, втрата соціальної ідентичності, депривація й фрустрація (розчарування, обман) стосовно основних потреб особистості, групи, спільності; класова боротьба, міжнаціональні зіткнення й інше [20; 21; 209].
Найбільш детально термін «соціальна напруга» досліджений у Т. Парсонса [157]. Цей термін пов’язує з поняттям соціальної системи як колективної спільності певного типу, що характеризується специфічним розподілом соціальних ролей, з одного боку, і нормативно-ціннісними установками, які виникають у рамках культури, – з іншої. Головним поняттям на цьому рівні в парсонсіанській концепції виступає поняття цілісності, яка забезпечується завдяки функціонуванню певної системи рівноваги. Але рівновага й цілісність системи не досягаються автоматично, вони є результатом складної взаємодії всіх компонентів соціальної системи, що обов’язково проходить через певні точки соціальної напруги. Соціальна система, за Т. Парсонсом, характеризується чотирма функціональними вимогами: відтворення сформованих форм, інтеграції складових її підсистем, досягнення мети й адаптації. Порядок викладу функціональних вимог соціальної системи може бути іншим. У цьому випадку він підпорядкований ідеї певного циклу в змінах соціальної системи: від стабільності за рахунок регулювання прихованих напруг у соціальній системі (це пов’язано з першою функцією) до змін, пов’язаних з реалізацією певної мети й адаптації до нових умов.
Вся работа доступна по ССЫЛКЕ
