Поняття способів забезпечення дисципліни та законності в державному управлінні

     

      Одним з основних та пріоритетних завдань Української держави на сучасному етапі її розвитку є забезпечення дисципліни та законності у суспільних відносинах. Таке завдання отримало нормативне визначення в Конституції України, в якій зазначено, що: «держава відповідає перед людиною за свою діяльність» (ст. 3); «органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України» (ст. 6); «Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй» (ст. 8); «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України» (ст. 19) [1].

      Найбільш чітко таке завдання актуалізується у часи економічної кризи та політичного протистояння, що характерно для сучасного розвитку нашої держави. Важлива роль у виконанні цього завдання належить органам державної влади, які є основними суб’єктами державного управління, звичайно, у вузькому його розумінні, оскільки, як відомо, відповідно до широкого розуміння державного управління, його суб’єктами є не лише органи виконавчої влади, а й законодавчої та судової, органи місцевого самоврядування, а також громадські об’єднання. Перше (вузьке) розуміння державного управління більш характерне для науки адміністративного права [2, с. 56; 3, с. 8; 4, с. 15; 5, с. 2; 6, с. 28; 7, с. 27; 8, с. 14; 9, с. 12 та ін.], друге (широке) — для такої галузі науки як державне управління [10, с. 19; 11, с. 18; 12, с. 28; 13-18 та ін.]. Крім того, широке розуміння державного управління є характерним і для інших галузевих наук так званого «публічного права» [19, с. 49; 20, с. 214; 21, с. 71; 22, с. 7; 23, с. 32]. На нашу думку, кожне із вищенаведених значень (тлумачень) державного управління є виправданим залежно від обраної мети дослідження та його предмету, галузі науки, тощо. Що стосується цієї дисертації, то в ній, у подальшому, термін «державне управління» буде використовуватись саме у вузькому значенні, суб’єктами якого є лише органи виконавчої влади, якими, відповідно до чинного законодавства, є і правоохоронні органи, проблеми забезпечення законності та дисципліни в діяльності яких є безпосереднім предметом дослідження цієї дисертації. У той же час, ми поділяємо думку тих авторів, які суб’єктами державного управління, зокрема, і у його вузькому значенні, називають органи місцевого самоврядування, діяльність яких охоплюється поняттям «публічне управління» [24, с. 356; 25, с. 231; 26, с. 140; 27, с. 29; 28, с. 147].

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ