Поняття та ознаки правоохоронних органів в державі як об’єкту контролю
Як було наголошено у попередньому розділі дисертації, центральними елементами адміністративно-правового механізму функціонування контролю за діяльністю правоохоронних органів є його об’єкти, на яких він спрямований, та суб’єкти, які його здійснюють. Цей розділ дисертації буде присвячений характеристиці правоохоронних органів як об’єкту контролю. Зокрема, у ньому планується: уточнити поняття та визначити особливості правоохоронних органів в державі як об’єкту контролю; з’ясувати систему правоохоронних органів в Україні; визначити місце та особливості органів внутрішніх справ як об’єкту контролю. Що стосується іншої складової механізму функціонування контролю за діяльністю правоохоронних органів, його суб’єктного складу, то він буде охарактеризований у Розділі 3 дисертації під час розгляду окремих його видів (парламентського, президентського, відомчого, громадського та багатьох інших), оскільки основним критерієм виокремлення того чи іншого виду контролю є суб’єкт його здійснення (реалізації).
Необхідність уточнення поняття та визначення ознак правоохоронних органів в державі як об’єкту контролю обумовлена таким: незважаючи на велику кількість наукових досліджень, предметом яких були правоохоронні органи [144, с. 39; 145, с. 66; 228, с. 42; 293; 376, с. 80; 377, с. 19; 378, с. 4; 379, с. 302; 380, с. 67; 381, с. 25; 382, с. 211; 383, с. 138; 384, с. 41; 385, с. 11; 386, с. 48; 387, с. 78; 388, с. 140; 389, с. 34], їх поняття, сутність та особливості визначаються по-різному, подекуди, з протилежних точок зору; відсутнє чітке законодавче визначення поняття правоохоронних органів; не визначено вичерпний перелік правоохоронних органів, оскільки нормативно-правові акти, як законодавчі, так і підзаконні, визначають різну їх кількість (в одних правових актах одні і ті ж самі органи називаються правоохоронними, в інших — ні); у чинному законодавстві не визначено спеціальні ознаки правоохоронних органів, за допомогою яких можна було б виокремити останні з-поміж інших державних органів.
Такий стан наукової розробки та законодавчого врегулювання діяльності правоохоронних органів не можна визнати нормальним для держави, яка задекларували себе як правову та демократичну [1]. На необхідність системної реформи правоохоронних органів, визначення їх переліку та загальних ознак неодноразово вказувалось у звітах та висновках міжнародних організацій. Спроба щодо виправлення такої ситуації була зроблена у відповідних роз’ясненнях Верховного суду України [390; 391]. Проте, у них використовується таке ж саме тлумачення правоохоронних органів, що міститься у Законі України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів України» [297].
У Конституції України термін «правоохоронні органи» використовується у ч. 2 ст. 17, в якій зазначено, що «забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом» [1]. На нашу думку, закріплення у Конституції того, що «організація і порядок діяльності правоохоронних органів визначаються законом», має принципове значення, зважаючи на право правоохоронних органів застосовувати заходи державного примусу (затримувати осіб, проводити арешти, обшуки, застосовувати вогнепальну зброю, тощо).
Вся работа доступна по ССЫЛКЕ
