Система правоохоронних органів в Україні
Нечіткість законодавчих та наукових положень щодо визначення поняття, ознак (рис) та переліку правоохоронних органів створює певні труднощі, насамперед, під час правозастосовної діяльності. Наприклад, відсутність чіткого поняття та закритого (вичерпного) переліку правоохоронних органів у Законах України «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави» [241], «Про прокуратуру» [36] не дає змогу визначити, які саме правоохоронні органи є об’єктом, у першому випадку, контролю, другому — координаційної діяльності прокурора. Сказане характерне для Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», норми якого не дають змогу визначити вичерпний перелік правоохоронних органів, на які розповсюджується державний захист, що передбачений цим законом [297]; Кримінального кодексу України, норми якого не дають змогу визначити вичерпний перелік правоохоронних органів як об’єктів протиправного посягання, що є обов’язковим складом таких злочинів як: «опір працівникові правоохоронного органу», «втручання в діяльність працівника правоохоронного органу», «погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу», «умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу», «посягання на життя працівника правоохоронного органу», «захоплення працівника правоохоронного органу як заручника» [410]; Закону України «Про поховання та похоронну справу» [411], норми якого не дають змогу визначити перелік правоохоронних органів, яким необхідно повідомити про виявлення місця невідомих поховань, та низки багатьох інших законодавчих актів, в яких використовується термін «правоохоронні органи».
Сказане також стосується багатьох підзаконних нормативно-правових актів, які спрямовані на врегулювання різних аспектів діяльності правоохоронних органів [47; 50; 51; 53, тощо]. Наприклад, у 2000 р. в Адміністрації Президента України функціонувало Управління по роботі правоохоронних органів, положення про яке було затверджено Указом Президента України вiд 20.07.2001 № 536/2001, проте, у ньому не було визначено перелік правоохоронних органів, на які спрямовувалося «експертно-аналітичне, консультативне, інформаційне та організаційне забезпечення» такого Управління [412]. Із змісту Указу Президента України «Про деякі заходи щодо запобігання корупції в судах та правоохоронних органах» не зрозуміло, яких саме правоохоронних органів стосується «заборона надання благодійної допомоги на їх потреби, а також заборона отримання матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги» [53]. Наказом МВС України вiд 24.07.1996 № 523 затверджене Положення про порядок придбання, видачі, обліку, зберігання та застосування вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, спеціальних засобів індивідуального захисту працівниками судів і правоохоронних органів, а також особами, які беруть участь у кримінальному судочинстві [413], з якого не зрозуміло, на які саме правоохоронні органи воно розповсюджується. Норми іншого наказу МВС України, яким затверджено Положення про спеціальний підрозділ судової міліції «Грифон» від 19.11.2003 № 1390 [414], не дають чіткої відповіді на те, працівники яких саме правоохоронних органів перебувають під захистом цього спецпідрозділу міліції.
Вся работа доступна по ССЫЛКЕ
