Проблеми класифікації контролю за діяльністю правоохоронних органів в Україні
Як у чинному законодавстві, так і у науковій літературі називаються різні види контролю у сфері державного управління у цілому та за діяльністю правоохоронних органів в Україні зокрема. Підстави (критерії, ознаки) поділу контролю на окремі види обираються різні, інколи такі, практичне значення яких доволі сумнівне. Натомість, комплексний підхід щодо визначення видів контролю в державному управління відсутній, наслідком чого є ототожнення окремих видів контролю, визначення їх різного суб’єктно-об’єктного складу, предмету, тощо. У зв’язку з цим, необхідною є класифікація контролю у сфері державного управління у цілому та за діяльністю правоохоронних органів в Україні зокрема, оскільки, як вірно зазначає Ю.О. Тихомиров, «за допомогою класифікації, на підставі суттєвих ознак явищ можна визначити і встановити їх загальні та специфічні риси, зв’язки та відмінності, найбільш повно відобразити взаємодію і своєрідні переходи одного виду в інший» [446, с. 42].
Значення класифікації контролю відзначає О.Ф. Андрійко, наголошуючи на тому, що «вона є не лише теоретичним відображенням різноманітності та різноплановості контролю, а й практичним результатом виокремлення важливих сфер суспільного життя, що перебувають під контролем держави» [447, с. 351].
Щодо семантичного походження слова «класифікація», то, наприклад, у Великому тлумачному словнику сучасної української мови класифікація визначається як «система розподілу предметів, явищ або понять на класи, групи, тощо за спільними ознаками, властивостями» [80, с. 544]. Як бачимо, в основі такого «розподілу» є певні ознаки (підстави), узагальнюючим терміном яких, на нашу думку, є критерії. Наприклад, у цьому ж словнику критерій визначається як «підстава (виділено мною ― М.О.) для оцінки, визначення або класифікації чогось; ознака (виділено мною ― М.О.) чи сукупність ознак» [80, с. 588], що дає підстави для висновку про синонімічний характер таких слів як ознаки, підстави та критерії.
Класифікація (типологія) контролю в державному управління та за діяльністю правоохоронних органів, зокрема, може здійснюватися за різними ознаками (підставами), тобто за так званими «критеріями класифікації», під якими варто розуміти певні риси та особливості того чи іншого об’єкта (суб’єкта, діяльності), на підставі яких можливе його об’єднання у певні класифікаційні групи, визначення як спільних, так і відмінних ознак кожної з них. Такі критерії дадуть змогу визначити види та підвиди контролю за діяльністю правоохоронних органів.
Перш ніж запропонувати систему критеріїв класифікації контролю в державному управління та за діяльністю правоохоронних органів зокрема, охарактеризуємо відповідні законодавчі норми та підходи науковців щодо вирішення цього питання.
Аналіз чинного законодавства України дозволив зробити висновок, що у ньому використовуються такі терміни як: «цивільний контроль», «автоматизований контроль», «акустичний контроль», «антимонопольний контроль», «статистичний контроль», «біомеханічний контроль», «валютний контроль», «генетичний контроль», «фінансовий контроль», «екологічний контроль», «податковий контроль», «господарський контроль», «банківський контроль», «імунологічний контроль», «стратегічний контроль», «комплексний контроль», «лікарський контроль», «дистанційний контроль», «тематичний контроль», «радіаційно-технологічний контроль», «операційний контроль», «економічний контроль», «санітарний контроль», «токсикологічний контроль». У зв’язку з цим, можна зробити висновок, що законодавець використовує такі критерії для класифікації контролю як: 1) об’єкт (предмет) контролю («цивільний контроль», «антимонопольний контроль», «валютний контроль», «генетичний контроль», «фінансовий контроль», «екологічний контроль», «податковий контроль», «господарський контроль», «банківський контроль», «імунологічний контроль», «лікарський контроль», «радіаційно-технологічний контроль», «операційний контроль», «економічний контроль», «санітарний контроль», «токсикологічний контроль»), який є найбільш поширеним; 2) спосіб контролю («автоматизований контроль», «статистичний контроль», «стратегічний контроль», «комплексний контроль», «дистанційний контроль», «тематичний контроль», «операційний контроль»).
Проте, окремими законодавчими та підзаконними актами визначаються й інші види контролю. Наприклад, в Законі України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» такий нагляд (контроль) поділяється на: плановий, який здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому (ст. 5), та позаплановий, підстави для здійснення якого визначені у п. 1 ст.6 цього Закону, у зв’язку з чим можна зробити висновок, що критерієм такого поділу є спосіб його проведення. Законодавець поділяє такий нагляд (контроль) на той, що здійснюється шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій, використовуючи при цьому такий критерій як форма його зовнішнього вираження. У цьому законі визначаються й такі види державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності як комплексний, який може здійснюватися кількома органами державного нагляду (контролю), якщо їхні повноваження на здійснення чи участь у комплексних заходах передбачені законом (п. 2 ст. 4), та звичайний, який здійснюється одним органом, підставою чого, на нашу думку, є такий критерій як кількість суб’єктів, які його здійснюють. У п. 8 ст. 4 цього ж Закону зазначено, що органи державного нагляду (контролю) та суб’єкти господарювання мають право фіксувати процес їх здійснення засобами аудіо- та відеотехніки, у зв’язку з чим можна виокремити й такі види контролю як: автоматизований та неавтоматизований.
Вся работа доступна по ССЫЛКЕ
