Міжнародний контроль за діяльністю правоохоронних органів в Україні

     

      Одним із видів контролю за діяльністю правоохоронних органів в Україні є міжнародний, який у порівнянні із державним та громадським контролем є найменш досліджуваним у науковій літературі. Становлення міжнародного контролю у цілому та за діяльністю правоохоронних органі зокрема пов’язане з розробкою й ухваленням міжнародних актів універсального характеру, а також із формуванням системи міжнародних організацій та їх органів захисту цих прав. Варто відзначити, що Україна є учасницею більшості універсальних договорів з прав людини і визнає для себе юрисдикцію Комітету з прав людини і Європейського суду з прав людини, що покладає на Україну відповідальність за відповідність її законодавства міжнародним зобов’язанням у цій галузі.

      Останнім часом відбулися суттєві зміни у системі міжнародного контролю. Наприклад, в Організації Об’єднаних Націй замість Комісії з прав людини була створена Рада з прав людини з підвищеним статусом і більш широкою компетенцією. Суттєво змінився й контрольний механізм Європейської конвенції з прав людини, який в даний час головним чином представлений Європейським судом з прав людини, що діє на постійній основі [197, с. 16].

      У наукових працях, присвячених проблематиці контролю, міжнародний контроль розглядається фрагментарно, його дослідженню присвячені лише поодинокі роботи [197; 502]. Проте, його важливість для сучасного суспільства є беззаперечною.

      Система суб’єктів міжнародного контролю досить розгалужена, передбачає діяльність як державних, так і недержавних контролюючих органів, які мають міжнародний статус. В цьому і полягає основна відмінність міжнародного контролю за діяльністю правоохоронних органів в Україні від інших видів контролю (державного, самоврядного та громадського), оскільки його систему утворюють як державні, так і недержавні міжнародні суб’єкти.

      У Великому тлумачному словнику сучасної української мови слово міжнародний визначається як такий, що «існує між народами, поширюється на них; у якому беруть участь представники різних країн, народів; який використовують для зв’язку між країнами, народами; узгоджена воля держав» [80, с. 671]. Близьким за значенням до терміну «міжнародний» є термін «міждержавний», який тлумачиться як той, що «стосується ряду держав; що існує, відбувається між державами; спільний для декількох держав, що об’єднує їх у якому-небудь аспекті» [80, с. 670], у зв’язку з чим можна зробити висновок про їх синонімічний характер. Варто зазначити, що у міжнародному та національному законодавстві термін «міжнародний контроль» зустрічається досить рідко. Наприклад, у Міжнародній конвенції щодо співробітництва у галузі безпеки аеронавігації «Євроконтроль» зазначено, що «міжнародний контроль передбачає прийняття спільної політики і стандартизацію приписів на основі «Стандартів і рекомендованих правил Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО)» з належним урахуванням вимог національної оборони» [503]. В Об’єднаній конвенції про безпеку поводження з відпрацьованим паливом та про безпеку поводження з радіоактивними відходами наголошується на необхідності «зміцнення системи міжнародного контролю, що безпосередньо застосовується щодо радіоактивних матеріалів» [504]. У Конвенції про майбутнє багатостороннє співробітництво в галузі рибальства в північно-західній частині Атлантичного океану використовується такий термін як «схема міжнародного контролю» [505].

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ