Правове регулювання контролю за діяльністю правоохоронних органів в Україні: сучасний стан та шляхи вдосконалення
Правове регулювання є центральним елементом адміністративно-правового механізму функціонування контролю за діяльністю правоохоронних органів в Україні, оскільки чітке нормативне визначення: мети, принципів та завдань контролю за діяльністю правоохоронних органів; системи суб’єктів його здійснення, їх повноважень та форм їх реалізації; об’єктів та предметів такого контролю; процедур та гарантій його здійснення; основних засад його організації тощо, обумовлюватиме ефективність та дієвість діяльності із перевірки виконання (додержання) правоохоронними органами вимог законодавчих та підзаконних актів.
Незважаючи на усталеність терміну «правове регулювання» та досить поширене його використання у правових актах та науковій літературі [140, с.238; 225, с.85; 269; 270; 522, с. 139; 523, с. 86; 524, с. 86; 525, с. 61; 526, с. 73; 527, с. 67 та ін.], єдиного погляду на його сутність та структуру та систему так і не вироблено.
Відсторонюючись від зайвої теоретичної дискусії з цього питання, вважаємо, що характеризуючи правове регулювання контролю за діяльністю правоохоронних органів в Україні, насамперед, мова повинна йти про систему правових актів, які його регламентують, оскільки саме за їх допомогою реалізується його регулятивна функція. Тут варто погодитись з В.В. Копейчиковим у тому, що «регулюючий вплив права на суспільні відносини полягає у тому, що воно в своїх нормах конструює модель обов’язкової або дозволеної поведінки різних суб’єктів цих відносин» [58, с.217]. Інші ж елементи правового регулювання: предмет правового регулювання; метод правового регулювання; засоби (методи) правового регулювання (дозвіл, зобов’язання, заборона); сфера, основні напрямки і межі правового регулювання; механізм правового регулювання (норми права, правові відносини, акти реалізації прав і обов’язків); процедури (стадії) правового регулювання, які у такому чи іншому переліку пропонуються окремими авторами, як правило, теоретиками права [56, с.487-506; 57, с.103-110; 58, с.217-221; 59, с.13-15 та ін.] мають опосередковане (допоміжне) значення, позаяк спрямовані на визначення та закріплення у правових актах (індивідуальних та нормативних; законодавчих та підзаконних) певних правил поведінки.
Про центральне місце правових актів, в яких містяться норми права можна судити із визначень правового регулювання під яким, як правило розуміють: «дію права на суспільні відносини за допомогою певних юридичних засобів, насамперед норм права» [38, с.217], а також із підходів переважної більшості авторів щодо характеристики різних видів правового регулювання (правового забезпечення). Приміром, В.В. Пахомов, правове забезпечення державного контролю за правозастосовчою діяльністю податкових органів визначає як «сукупність різних форм та методів юридичного впливу держави за допомогою нормативно-правових актів та інших засобів юридичної техніки на суспільні відносин, які виникають з приводу визначення принципів, завдань та оптимальної організаційної структури державних та інших контролюючих органів» [271, с. 77].
Вся работа доступна по ССЫЛКЕ
