Організування та мотивування в системі корпоративного управління
Дослідження технологій корпоративного управління у вітчизняних машинобудівних корпораціях підтвержує необхідність нагального вирішення проблем, які стосуються, насамперед, якісного організаційного проектування та забезпечення дієвого стимулювання в організаціях.
Дослідження та аналіз літературних джерел [5; 11; 16; 19; 22; 25; 46; 82; 89; 100; 141; 168] свідчить про те, що існує велике різноманіття підходів до оцінювання раціональності організаційних форм управління підприємницькими структурами. Усі методичні розробки базуються переважно на розрахунку часткових показників та безпосередньо не пов’язані із економічним оцінюванням організаційних структур управління. У більшості випадків використовується функціональна, конструктивна, адаптивна, системна, цільова форми аналізу. Так, Л. Федулова пропонує оцінювати структуру управління корпорації за допомогою переліку таких організаційних показників: коефіцієнта раціональності структури, рівня керованості, ступеня формалізації праці, рівня механізації та автоматизації праці, ступеня централізації функцій, показника ієрархічності управління, коефіцієнтів розподілу функцій, надійності системи управління, якості виконання функцій, рівня кваліфікації, плинності кадрів, нормативної кількості лінійних керівників тощо [168, с. 161]. В. Яцура та Р. Гріфін використовують такі показники для оцінювання організаційної форми управління: загальний діапазон менеджменту, діапазон менеджменту на нижньому рівні, коефіцієнт ланковості структури менеджменту тощо [22, с. 564]. При цьому, на жаль, вищепереліченими авторами не розглядаються формули розрахунків означених показників.
На думку А. Казанцева, В. Подлєсних, Л. Сєрової згідно системного підходу аналіз та оцінювання організаційної структури управління пропонується здійснювати з трьох взаємопов’язаних позицій: функціональної, елементної та організаційної. Функціональний аспект вивчає та визначає обсяг функцій, які виконуються підрозділами, що дозволяє оцінити правильність функціональної побудови системи, оптимізувати чисельність працівників. Елементний аспект передбачає дослідження і оцінювання рівня повноти та раціональності використання елементного складу кожного підрозділу, виявлення надлишкового обладнання, визначення рівня його завантаження. Організаційний аспект охоплює структуру системи, чіткі цілі для кожної структурної складової і дозволяє оцінити раціональність та ефективність організаційної побудови. Оцінювання з кожної позиції доцільно здійснювати за допомогою часткових показників, які відображають [44, с. 165-168]: в організаційному розрізі – рівень прогресивності побудови структури (коефіцієнти закріплення операцій, зовнішньої кооперації за кількістю передач та за трудомісткістю); у функціональному розрізі – рівень повноти виконання функцій (коефіцієнти завантаження обладнання та змінності його роботи); в елементному розрізі – рівень використання елементів системи (коефіцієнти пропорційності, рівномірності та неперервності).
Вищенаведений підхід передбачає ретельне аналізування організаційної структури управління та залучення значних ресурсів для проведення досліджень, спостережень, замірів і розрахунків, що знижує його прикладну цінність.
Вся работа доступна по ССЫЛКЕ
