Проблеми розвитку ринку молока і молочної продукції Луганської області

     

      Луганська область розташована в південно-східній частині України, займає площу 26,7 тис. км2, за станом на 01.01.06. земель сільськогосподарського призначення складають 1913,8 тис. га, або 71,6 % від загальної земельної площі. На початок 2007 р. в області проживало 2381,9 тис. чол., щільність населення 90 чол./км2 співвідношення між міським і сільським населенням складає 86,5 і 13,5%. Область відноситься до донецького економічного району, спеціалізацією якого є ресурсо- та енергоємні галузі промисловості. Розвиток промислових центрів області сформував особливість приміського ведення сільського господарства. Відповідно до природнокліматичних умов Луганська область знаходиться в зоні ризикованого землеробства, що несприятливо впливає на розвиток всього сільського господарства і не сприяє створенню стабільної і повноцінної кормової бази для тваринництва. Частка продукції сільського господарства в загальній сумі валової продукції становить 6,0 % за показниками роботи за 2005 р. Промислова спеціалізація регіону і кризовий стан сільського господарства є причинами продовольчої залежності від постачань з інших регіонів країни.

      У структурі сільськогосподарського виробництва молокопродуктовий підкомплекс відіграє важливу роль у створенні сировинної бази для переробної промисловості та формуванні повноцінного набору продуктів харчування.

      Одним із основних чинників, який зумовлює розвиток молочного скотарства, є формування кормової бази. Впродовж 2000–2006 рр. посівні площі під кормові культури, які складають велику частину раціону годівлі ВРХ, скоротилися на 131,9 тис. га, або на 62,2 %. За станом на 1 січня 2007 р. у сільськогосподарських підприємствах налічувалося кормів усіх видів 877,6 тис. ц. кормових одиниць (корм. од.), що на 31,1% менше, ніж у попередньому році. З розрахунку на 1 умовну голову великої рогатої худоби припадало 6,9 ц. корм. од. кормів усіх видів, що на 2,6 ц. корм. од., або на 27,4 %, менше, ніж у 2005 р. Найбільше кормів із розрахунку на 1 умовну голову виділено в господарствах Станично-Луганського (15,6 ц. корм. од.), Новопсковского (15,3 ц. корм. од.), Свердловського (12,7 ц. корм. од.), Марківського (11,7 ц. корм. од.), Білокуракинського (11,2 ц. корм. од.) районів.

      За останні кілька років намітилася тенденція зниження витрат кормів з розрахунку на 1 одиницю виробленого молока, проте витрати концентратів у структурі раціону зростають. Так, у 2006 р. середні витрати кормів на виробництво 1 ц. молока склали 1,23 ц. корм. од. (у 2005 р. – 1,25 ц. корм. од.), зокрема 0,36 ц. корм. од. концентрованих кормів (у 2005 р. – 0,31 ц. корм. од.).

      Впродовж 1990–2006 рр. кризовий стан сільського господарства зумовив скорочення загального поголів'я ВРХ на 699,3 тис. голів, або на 82,1 %, зокрема поголів'я корів на 221,8 тис. голів (74,4 %) (табл. 2.8). У 2006 р. поголів'я ВРХ складало всього 39,6 %, а кількість корів 51,3 % від рівня 1951 року. За останній рік на 100 жителів Луганської області припадало 3,2 корови, в цілому по Україні цей показник склав 7,3 корови на 100 жителів.

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ