Стратегічне планування розвитку молокопереробних підприємств Луганської області

     

      Визначальним чинником розвитку будь-якого підприємства є сформована керівництвом стратегія, яка дозволяє досягти певної поставленої мети. В умовах конкуренції, що посилюється на регіональному ринку молока і молочної продукції, коли один невірний крок може коштувати значних втрат, а іноді й банкрутства підприємства, поступово проходять часи інтуїтивного ухвалення рішень з боку керівництва підприємств на основі суб'єктивного вибору напрямів і шляхів розвитку учасників ринку. Все більш жорстко ставиться проблема вибору чіткої та узгодженої стратегії, політики стратегічного управління і планування як для молокопереробної галузі в цілому, так і для кожного підприємства окремо. Вирішення даної проблеми полягає у виробленні комплексної системи стратегічного розвитку. Визначення поняття “стратегія” знайшло широке відображення в роботах як вітчизняних, так і зарубіжних учених–економістів. У сучасному менеджменті набуло широкого поширення визначення стратегії М. Портера як способу реакції на зовнішні можливості та загрози, внутрішні сильні та слабкі сторони [118]. М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурі визначають стратегію як всебічний, детальний і комплексний план, призначений для досягнення поставлених цілей [87]. Проте ми вважаємо, що розробка і затвердження одного загального плану розвитку не може відповідати постійним змінам в ринковій економіці і враховувати всі чинники впливу. У разі розвитку організації стратегія має внести зміни з урахуванням змінних умов і пріоритетів зовнішнього і внутрішнього середовища. Заслуговує на увагу визначення П. Дойля, який стверджує, що стратегія визначає напрям, у якому рухається компанія, виконуючи поставлені завдання [37].

      Автор поділяє точку зору академіка Н.Г. Співака, який стверджує, що існує два протилежні погляди на розуміння стратегії. При першому підході, стратегія визначається як конкретний довгостроковий план досягнення конкретної довгострокової мети, а вироблення стратегії – це знаходження мети і складання довгострокового плану. Таке розуміння стратегії існувало в системах із плановою економікою. Такий підхід ґрунтується на тому, що всі зміни в економіці передбачені й піддаються повному контролю і управлінню. Дана передумова невірна в ринковій економіці .

      За іншим розумінням, стратегія – довгостроковий, якісно визначений напрям розвитку організації, що стосується сфери виробництва, засобів виробництва і системи взаємин усередині організації, а також позиції організації в навколишньому середовищі, що приводить організацію до її цілей. Таке розуміння стратегії визначає напрям у бік кінцевого стану, визначає свободу вибору з урахуванням ситуації, що змінюється, тобто будується на невизначеностях ринку, які неможливо передбачати і кількісно зміряти [118, с. 24–26].

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ