Форми і види аграрних корпоративних структур та їх класифікація
Повністю відповідають визначенню „корпорація” об’єднання субординаційного та координаційно-субординаційного типу, в той час як об’єднання координаційного типу звичайно вирішують обмежене коло функцій.
Доцільне створення корпорації у формі агропромислової фінансової групи (АПФГ). За економічним змістом АПФГ є різновидом холдингу або материнської компанії, яка володіє сукупністю ДП. Вона може створюватися через купівлю ДП і через добровільну передачу підприємствами-учасниками частини свого капіталу головному підприємству для створення статутного фонду і добровільного делегування йому прав прийняття господарських рішень згідно з договором про спільну діяльність. Російське законодавство не виключає права перехресного володіння акціями, що, однак, не передбачено вітчизняним законодавством. Світовий досвід також підтверджує, що взаємне володіння акціями різних виробничих і фінансових структур є характерною рисою акціонування та найважливішим фактором забезпечення стійкості АТ [3, с. 17; 10, с. 28].
Учасники корпорацій пов’язані відносинами організаційної та економічної залежності від участі в статутному капіталі або/та управлінні. Відносини між підприємствами при корпоратизації змінюються з конкурентних на компліментарні [96, с. 13], а основними регуляторами відносин між ДП та головною компанією є договори і економічні механізми (внутрішні ціни, система стимулювання) [56, с. 41].
Корпорації відносять до динамічних систем, що постійно змінюють свої параметри у часі. Одночасно вони є багаторівневими системами, що складаються з організацій (підрозділів), які входять до них. Кожну організацію (підрозділ), в свою чергу, можна розглядати як самостійну економічну систему [100, с. 37; 122; 148].
Ми погоджуємося з думкою Полонського В.Г., Бєлоусової С.В., Бєлоусова А.М. щодо особливостей корпорації як системи: одночасність протікання процесів функціонування і розвитку; стахостичність (характер поведінки, виражений ймовірними величинами); присутність невизначеності в поведінці елементів; спрямованість на забезпечення стабільності та ефективності; безальтернативність оптимальної поведінки власників і менеджерів.
Вся работа доступна по ССЫЛКЕ
