Методики оцінки ефективності корпоративних структур

     

      Проведений аналіз корпоративних структур показав такі їх основні національні риси вітчизняних корпорацій: у великих та середніх корпораціях власність сконцентрована у зовнішніх інвесторів; протиріччя між підпорядкованим статусом найманих працівників та їх зростаючою незалежністю, впливовістю і творчою ініціативою, що заважає розвитку корпоратизма; тенденція до максимальної непрозорості структури власності; основним мотивом утворення корпоративних структур є зниження ризику невиконання зобов’язань сільгосптоваровиробниками, а також існування трансакційних витрат, відсутність договірної дисципліни, непрозорість ринку, вузькість каналів збуту, підвищення ступеня повернення вкладень [21].

      Дані ознаки національних корпоративних структур в агропродовольчій сфері України формують позитивні і негативні наслідки їх функціонування. Узагальнення наукових досліджень вищеназваних авторів обумовлює необхідність поділу цих наслідків на внутрішні та зовнішні (Додаток К).

      Негативні наслідки функціонування корпоративних структур в Україні обумовлюються в основному невідповідностями сучасним економічним умовам законодавчих норм. Це створює сприятливе підґрунтя для недружніх злиттів і „поглинань” [36], яких за даними керівництва Фонду державного майна України 99% [21].

      Еволюція ОПФ сільського господарства в напрямку створення корпоративних структур доволі динамічна. Однак, як в будь-яких економічних системах, при певних рівнях концентрації факторів виробництва (праця, земля й інші природні ресурси, капітал) відбувається необхідність пошуку нових форм і методів заохочення персоналу, налагодження координаційних і субординаційних зв’язків усередині об’єднань корпоративного типу і, що найголовніше, убезпечення загроз невідповідності інтересів власників, менеджерів і найманих робітників. В теорії існують і на практиці вже використовуються ряд інструментів вирішення даних проблем, зокрема дотримання норм Принципів корпоративного управління [58], визначення рейтингів корпоративного управління тощо. Останні, окрім врегулювання вищезгаданих проблем, додають (або збавляють) інвестиційну привабливість структури корпоративного типу, оскільки будь-який рейтинг є нематеріальним активом, що може бути використаний нею для досягнення поставлених цілей.

      Через зазначену актуальність і недостатність застосування даного напрямку дослідження для аграрного сектору економіки України, пропонуються нові підходи до визначення рейтингу корпоративного управління аграрних підприємств.

      Існує чимало методик визначення даного рейтингу без урахування галузевих особливостей. Система міжнародних стандартів корпоративного управління, яка перш за все базується на Принципах корпоративного управління Організації Економічного Співробітництва і Розвитку, вимагає дотримання корпораціями таких критеріїв у своїх діях: чесність, прозорість, підзвітність, відповідальність. Саме за цими напрямками у міжнародній практиці корпоративного управління здійснюється оцінка організації діяльності корпорацій. Рейтинги корпоративного управління є базою для оцінки правової основи регулювання корпоративних відносин, стану системи корпоративного управління як у корпорації, так і в кожній конкретній країні [85, с. 164].

      Однією з перших розробок у галузі оцінки системи корпоративного управління є рейтинг міжнародного агентства „Стандард енд Пауз”, здійснений у співробітництві з Московською міжнародною валютною біржею.

      Використовуючи відповідну методологію, служба рейтингу й оцінки корпоративного управління „Стандард енд Пауз” запропонувала аналіз взаємодії між керівником компанії, радою директорів, акціонерами й іншими зацікавленими особами [85, с. 164]. Рейтинг корпоративного управління передбачає проведення аналізу за такими двома напрямками:

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ