Прогнозування розвитку й удосконалення процесу управління та структуризації аграрних корпорацій
Одним з недоліків сучасного етапу управління економікою України, зокрема аграрного сектору, є відсутність чітко окресленого та масово пропагандованого стратегічного напрямку розвитку. Підприємництво втрачає конкурентоспроможність без загальнонаціональної стратегії. Не виключенням є і корпоративний аграрний бізнес.
На нашу думку, пріоритети соціально-економічного розвитку України (євроінтеграційна спрямованість, формування середнього класу та інноваційна модель розвитку економіки) є вирішальними для розробки перспектив будь-якої територіально-адміністративної одиниці в країні, відповідно до яких адміністрації районів Луганської області запроваджують програми з розробки і виконання стратегій розвитку.
Безпосередньо автором приймалася участь у проведенні подібної роботи у Білокуракинському районі області, що знайшло своє відображення у Звіті про науково-дослідну роботу за договором № 955 від 16 серпня 2004 року „Розробка проекту стратегії соціально-економічного розвитку Білокуракинського району на 2005-2015 роки”, розробленого Державною установою НДІ соціально-трудових відносин. Зокрема пропонується:
Стратегічний напрямок № 1 – „Вдосконалити роботу підприємств в стратегічно важливих галузях економіки району”, що включає:
Пріоритетну мету 1.3 – „Сформувати регіональний конгломерат підприємств (об’єднання двох або більше компаній, що належать до непов’язаних між собою галузей бізнесу) для підвищення рівня самозабезпеченості району”.
Це передбачає вирішення двох видів оперативної мети:
1) визначити коло підприємств різних галузей економіки щодо їх можливості задовольнити потреби у поліпшенні соціальної сфери;
2) прискорити розвиток регіонального конгломерату та нових форм господарювання.
Запланований бюджет заходу становить 3685 тис. грн. зі строками виконання до 2014 р. і строком окупності – 15 років. Передусім передбачається реалізація можливостей щодо підвищення конкурентоспроможності продукції місцевих виробників, в т.ч. на зовнішньому ринку, за допомогою цілеспрямованої роботи інтегрованої структури – аграрно-промислово-фінансової групи.
Передбачається конгломеративне злиття підприємств сільського господарства, транспорту, машинобудування, будівництва, фермерських господарств та осіб зайнятих у підсобному господарстві з обранням форми господарювання у вигляді акціонерного товариства (холдингової компанії) [40, с. 37]. Даний вибір обумовлений визначеній в даній роботі найбільш перспективній моделі корпоративного управління в Україні.
У світовій практиці функціонує велика кількість моделей корпоративного управління, що сформувалися історично через національні відмінності процесів нагромадження капіталу. Істотними є специфічні риси у внутрішній будові корпорації, зв’язках із зовнішнім середовищем, законодавчою базою, вимогами до розкриття інформації і т.д.
