Семантичне моделювання поняття самоорганізації в соціально-економічних системах
Нові ознаки часу постіндустріальної економіки, процеси формування інформаційного суспільства, нові погляди на простір та час зумовлюють потребу у визначенні нових економічних понять. Виникнення великої кількості таких понять та їх недостатня впорядкованість, перенесення термінів з однієї галузі наук до іншої є причинами, що ускладнюють моделювання сучасних процесів і явищ, призводять до відставання теорії від практики. Підхід семантичного моделювання може слугувати своєрідним містком між природною мовою та системою наукових термінів, інструментом формування термінологічного базису при побудові нових теорій для вивчення соціально-економічних систем (далі СЕС). Він дає змогу враховувати особливості саме цих систем у певних ситуаціях у поєднанні з досягненнями точних наук при дослідженні процесів самоорганізації в різних системах.
Питання семантичного моделювання на сучасному етапі, як правило, розглядаються в інформатиці при побудові певних систем знань, наприклад, в працях [86; 91]. Проблемам та завданням економічної семантики присвячено, зокрема, праці [50; 77; 400].
Семантика – це розділ семіотики, що визначає смисл знаків та відношень між символами і об’єктами, яким вони відповідають. Семантика в економіці виконує знакове забезпечення соціально-економічних процесів.
Наведемо основні поняття, що використовуються в семантичному моделюванні.
Знак – 1) сигнал, який має певне значення, що сприймається людиною; 2) реальна модель абстрактного поняття.
Поняття – це цілісна сукупність суджень, у яких стверджується про загальні та специфічні ознаки досліджуваних об’єктів та зв’язки між ними. Поняття досить повно характеризуються з погляду змісту та обсягу.
Змісту поняття відповідає інформація (знання про загальні, відмінні та суттєві ознаки), що є необхідною для утворення, формулювання конкретного поняття.
Обсяг поняття визначається множиною понять, кожному з яких належать всі ознаки, що становлять зміст поняття; вихідне поняття для них є спільним.
Предмет – категорія, що позначає деяку цілісність, виокремлену з множини об’єктів у процесі людської діяльності та пізнання; все, що може перебувати у відношенні або мати яку-небудь властивість; сторона, аспект, точка зору, з якої дослідник пізнає цілісний об’єкт, виокремлюючи найбільш суттєві з його погляду зору ознаки об’єкта.
Предметна область – область об’єктів, універсум судження, клас (множина) об’єктів, що розглядаються в межах конкретного контексту.
Клас – це сукупність предметів, що мають спільні ознаки.
