Термін «складність» є багатогранним векторним поняттям і точний зміст його визначається відповідно до конкретних особливостей досліджуваних ситуацій і проблем [403]. Дослідження складних соціально-економічних систем спирається на методологію системного аналізу, структурного аналізу, експериментальної економіки, загальну теорію систем, основи яких закладені в працях: В. Волкової [103], М. Месаровича [233], Ю. Черняка [390], Р. Акофа [3], Д. Роса [313], Л. Берталанфі [66], Д. Юдіна [403], В. Буркова [83], Д. Новикова [247], С. Парінова [256], В. Вовка [102], В. Гейця [109], Ю. Лисенко [225], Т. Клебанової [183], В. Перепелиці [407], Л. Сергєєвої [324].
У цих працях увагу приділено в основному поведінковому аспекту складності соціально-економічних систем. Дослідження, що проведено в даній дисертації, акцентовані на визначенні складності соціально-економічної системи через складність її структури.
Розглянемо традиційні підходи до визначення категорії «складність». У тлумачному словнику В. Даля [143] наведено таке визначення терміна «складність»: «властивість і стан «складеного»; сукупність, весь склад, спільність складеного». Часто в працях, присвячених проблемі складності в завданнях управління, проектування й організації, це поняття не уточнюється й не формалізується. На думку Д. Юдіна [403], це пов'язано з тим, що складність систем, явищ, процесів навряд чи може бути охарактеризована єдиним показником. У різних проблемах виявляються різні складові складності. Системи або процеси, складні в одних відносинах і в певних ситуаціях, можуть виявитися нескладними в інших відносинах та іншій обстановці. Тому доцільно розглядати статичну й динамічну складність, складність об'єкта й складність функціонування, внутрішню складність системи й складність управління нею. Залежно від класу досліджуваних систем (від їхнього призначення й умов функціонування) системи порівнюються й оцінюються за такими компонентами, як складність опису (моделювання), алгоритмічна складність, енергетична складність, інформаційна складність тощо.