Модель оцінювання економіко-географічного потенціалу
Для оцінювання рекреаційної або інвестиційної привабливості регіону ми пропонуємо інформаційний підхід на базі ентропії, як міри різноманітності, інтегральної кількісної оцінки рекреаційних та економіко-географічних ресурсів. Такий підхід є необхідним у зв’язку з великою кількістю різних ознак, що характеризують різні аспекти розвитку регіону та уподобання адресата споживача або інвестора.
Для визначеності розглянемо дві групи властивостей, які пов’язані з процесами формування туристичного кластера, що будуть досліджені в наступному підрозділі. До першої групи віднесемо структурні характеристики економіко-географічного положення територій, на яких формується кластер, до другої – туристично-рекреаційні характеристики територій.
Для оцінювання потенціалу кожного з об’єктів кластера, формування оптимального складу його учасників та вивчення взаємозв’язків між ними широко використовуються теоретико-графові методи. Основною економіко-географічною ситуацією, яка моделюється за допомогою графів, є розміщення продуктивних сил (виробництва і населення), зокрема такого, що виступає у вигляді лінійно-вузлової структури [341].
Просторова форма продуктивних сил, що має лінійно-вузлову структуру, моделюється переважно за допомогою графів-дерев і графів з циклами (переважно пласких). Далі інформація, закладена на графах, обробляється математичними методами, переноситься на модельовану систему та відповідно інтерпретується.
Визначення регіонів, полярних мереж, мір складності графів, міри ієрархічного положення на графі вершин дає уявлення про розміщення територіально-виробничих комплексів та територіально-ієрархічну організацію економіко-географічних систем.
Серед теоретико-графових мір структури економіко-географічних мереж вирізняються: міри центральності, міри зв'язаності, міри форми [341]. Наведемо ряд основних визначень.
Міри центральності характеризують позиційність вершин графа, яка у дійсності відповідає просторовому (у тому числі економіко-географічному) положенню центрів, локальних чи регіональних утворень, країн, транспортних вузлів тощо.
До мір центральності належать такі показники: а) ступінь вершин графа; б) індекси доступності (абсолютні і відносні); в) індекс вершини з'єднання.
