Фінансова політика як організаційно-економічна категорія
Розробка та реалізація ефективної фінансової політики на державному й місцевому рівнях та рівні підприємств є складною й актуальною проблемою на сьогоднішньому етапі розвитку української економіки. Логіка її вирішення вимагає пояснення значення ключового слова «політика». Короткий історично-термінологічний аналіз категорії «політика» необхідний для подальшого розкриття економічного змісту фінансової політики. Цей термін досить часто застосовується в дослідженні різних явищ і процесів, що відбуваються в сучасному суспільстві.
У Тлумачному словнику В.Даля зазначено, що слово «політика» запозичене з Греції й означає науку державного управління, а також «виды, намерения и цели государя, немногим известные, и образ его действий при сем нередко скрывающий первые» [83]. У греко-російському словнику А.Вейсмана знаходимо таке пояснення: політика - державна наука, мистецтво управляти державою [49]. Ці визначення вказують на те, що в минулому обов'язковим суб'єктом політики як відносин виступала держава, а сам термін «політика» мав подвійне значення: і мистецтво, і управління (управління).
Двоїсте значення «політики» стало традиційним у російських економістів кінця XIX – поч. XX ст., хоча й було предметом суперечки, що підтверджується роботами таких учених, як М.Боголєпов, Н.Бунге, В.Гер’є, В.Зомбарт, А.Ісаєв, І.Кауфман, І.Озеров, Л.Слонимський, І.Янжул й ін. [150, 114, 216, 434].
У трактуванні терміна «політика» існували й інші думки. Наприклад, у статті «Політика» (автор виступає під псевдонімом В.В-въ) написано, що цим терміном позначають кілька явищ: «...1) одну із соціальних наук, 2) сукупність реальних фактів, досліджуваних нею й 3) так зване політичне мистецтво». Автор статті (В. В-въ) розглядає політику як науку, що має досить невизначений зміст. Така характеристика дана ним на основі аналізу уявлень Аристотеля, Платона, Макіавеллі. В.В-въ зазначає, що політика «у сучасному значенні зводиться звичайно до вивчення тих цілей, до яких повинна прагнути або дійсно прагне держава, і тих засобів, які вона вживає для досягнення своїх цілей» [430].
Більшість учених спиралися на Аристотелеве розуміння політики, для якого вона була наукою про державу. Але з розвитком державності й еволюції наукового знання відбувалася інтерпретація політики як науки: «зі збільшенням суми знань про державу аристотелівська політика згорнулась у цілий цикл державних наук, з якого виділилися політична економія, наука про фінанси, статистика, і різні юридичні дисципліни, у тому числі державне право...» [430, 434]..
