Фінансовий механізм розвитку сільськогосподарських підприємств
Рівень функціонування цього механізму суттєво визначає ефективність розвитку ринкової економіки кожної держави.
Низка фундаментальних монографій і статей вітчизняних та зарубіжних економістів присвячена визначенню суті, структури та функцій фінансового механізму. Питання змісту цієї економічної категорії розкривають чимало наукових публікацій. Проте єдиного підходу серед науковців ще не сформовано.
Термін «механізм» запозичений із природничих наук (механіки), де його розуміють як систему частин, вузлів і деталей, яку застосовують для передавання різних форм руху. У природничих і технічних науках поняття «механізм» означає «внутрішню будову, систему чого-небудь» [430, с.262], «машинний пристрій» [271, с.324]. У природничих науках «механізм – це сукупність станів і процесів, із яких складається яке-небудь фізичне, хімічне, фізіологічне і т.п. явище» [430, с.263].
У механіці «механізм (від грец. – машина) – сукупність штучних рухомо-з’єднаних між собою тіл (ланок), які здійснюють під впливом прикладених сил задані рухи» [309, с.358]. Механіки вважають, що «будь-яка машина є механізм, але не всякий механізм є машиною» [311, с.358].
У фінансовій науці поняття механізму використовують у переносному значенні – «як внутрішня будова, як система функціонування, як апарат виду діяльності» [271, с.50]. Ще на початку 80-х років В.С. Пашковський зазначав, що використання економістами терміна «механізм» безпосередньо пов’язане із системним підходом до аналізу економіки і фінансів [150, с.23].
Сьогодні в економічній літературі є два підходи до розуміння цього поняття. За першим напрямом механізм – це організація, налагодження роботи економіки і фінансів [6, с.130; 383, с.26]. А отже, механізм є важливою складовою виробничого і фінансового менеджменту. Інший підхід – це розуміння механізму як засобу зовнішнього впливу держави і підприємств на економіку та суспільство [16; 222, с.17]. Саме цей підхід, на нашу думку, заслуговує на пильну увагу, оскільки:
– економіка не може успішно розвиватися без втручання держави;
– управління господарством не можливе без відповідного механізму;
– без адекватного (високим цілям і завданням) механізму не можна вивести національну економіку на траєкторію сталого розвитку.
