Інтеграційна функція ціни на ринку продукції тваринництва
Національний економічний простір характеризується рядом ознак, включаючи відсутність штучних перепон міжрегіонального товарообміну. Якщо національний український ринок вважається єдиним, то ціна окремого товару не залежить від попиту на цей товар в даному регіоні, оскільки ви-кликане підвищенням попиту зростання ціни швидко нівелюється надхо-дженням товару з інших регіонів, де його ціна нижча. Виходить, що якщо проігнорувати трансакційними витратами, зокрема транспортними витратами і витратами стосовно регіональних особливостей, то зв’язок між зміною ціни і попиту на регіональному ринку повинен бути відсутнім. Якщо ж такий зв’язок існує, то це свідчить про дезінтеграцію ринку, тобто, що ринок певної продукції обмежений регіональними рамками, а сила зв’язку служить мірою інтегрованості ринку: чим тісніший зв’язок, тим менш інтегрований національний ринок, тим в більшій мірі він являє собою суму замкнутих регіональних ринків.
Домінує тлумачення, що розвиток конкуренції на внутрішньому ринку і відсутність монопольної влади повинні привести до формування закону єдиної ціни на ринку продовольчих товарів. В публікації Коена і Де Ма-сі[263] стверджується, що з часом зближення цін між регіонами країни є од-ним із узагальнюючих факторів, характерних для більшості перехідних еко-номік.
По мірі розвитку ринкових інститутів в Україні тенденція розмаїття цін виробників між регіонами країни, що почалася з лібералізацією цін з 1992 року поступово набирала ринкових ознак. Розширення міжрегіонального обміну продуктами харчування, відмова від бартерного обміну викликали необхідність формування ринкового механізму ціноутворення. Для з’ясування даного положення ми й поставили перед собою завдання дослідити: чи діє закон єдиної ціни на українських ринках продуктів харчування? В даній роботі об’єктом дослідження обрані м’ясо яловичини та свинини, виробництво яких з одного боку надзвичайно важливе для поліпшення раціону харчування населення, а з іншого – становиться все складнішою проблемою національного продовольчого ринку.
На рівні економічних регіонів основною проблемою конкуренції слу-жить наявність регіональних перешкод входження на ринок. На рівні лока-льних (регіональних) ринків можна спостерігати конкуренцію між різними каналами реалізації продукції. Наявність не тільки явних перешкод, як тран-спортних, адміністративних і інших, але і схованих міжрегіональних переш-код приводять до дезінтеграції національного ринку. Чим вищі міжрегіона-льні перешкоди торгівлі, тим нижча конкуренція і вища вірогідність виник-нення монополізму на регіональних ринках.
Наприкінці 90-х років минулого століття, початку 2000-х років в ряді областей діяли заборони на вивіз сільськогосподарської продукції. Як правило, ці прямі заборони носили тимчасовий характер, їх вводили до завершення виробниками поставок продовольства в регіональні фонди. Але цих короткотермінових, на декілька місяців заборон вистачало для значної дестабілізації як локальних ринків, так і загальнонаціонального ринку. При цьому відбувається перерозподіл потенціального прибутку між суб’єктами ринку через дві причини. По-перше, подібні заборони супроводжуються встановленням обласних закупівельних цін, які формуються нижче цін сусідніх регіонів. Не маючи можливості вивезти продукцію в регіони з більш високими цінами і по законах ринку знизити ціну в цих регіонах, місцеві виробники позбавляються частини виручки від реалізації продукції. По-друге, місцеві торгові компанії, використовуючи сприятливу внутрішню ситуацію з дещо низькими цінами і відсутністю альтернативи збуту скуповують продовольчі товари по цих цінах у виробників для подальшого їх перепродажу після відміни заборони на вивіз.
