В “Концепції поліпшення продовольчого забезпечення та якості харчування населення” наголошується, що харчування населення є глобальною соціально-економічною проблемою, вирішення якої потребує консолідації зусиль на світовому, національному та регіональному рівнях. В руслі реалізації державної політики в даному питанні концепцією передбачено удосконалення нормативної бази в сфері виробництва та реалізації харчових продуктів, створення методичних рекомендацій по розробці регіональних програм харчування населення [264, 265]. Безперечно, що перш за все, необхідно досягти всіма верствами населення фізичної і економічної доступності продуктів харчування.
В основі системного уявлення споживчого потенціалу товарного ринку лежить категорія, що займає проміжне положення між абстракцією й емпіричними фактами, що відбиває діалектику взаємодії індивідуальної раціональності, соціальних відносин й економічних умов – ємність ринку.
Ємність ринку признається економічною формою прояву споживчого потенціалу. Однак дотепер відсутня загальметодологічна єдність у розумінні даного ринкового явища: чи представляє собою ємність ринку показник, що використовується для оцінки масштабу ринку або, є категорією, що відбиває властивості, діалектику ринкових відносин.
Ряд авторів ємність ринку визначають як кількісну визначеність попи-ту, тобто кількість товарів, що ринок здатний придбати за певних умов [266, 267, 268, 269]. Дещо и інша точка зору полягає в тім, що ємність ринку є мо-жливий обсяг реалізації товару при даному рівні й співвідношенні різних цін [183].
Як категорія, ємність ринку виражає взаємодію споживчої й виробни-чої складової потенціалу товарного ринку. Однак, методологічно ємність ринку розглядається як категорія, що має абстрактний зміст, тобто як "сукупна платоспроможна потреба", що задовольняється за рахунок купівлі-продажу. Дане визначення тотожно категорії "сукупний попит", що традиційно трактується як сума обсягу попиту на всі товари й послуги, пропоновані на обмеженому товарному ринку [270]. При цьому категорія "сукупний попит" є гранично абстрактним поняттям, тому що, насамперед , відсутнє ідентифіковане благо, із приводу якого пред'являється попит. По-друге, вплив обмеженості ресурсів на обсяг споживаних благ носить латентний характер. Зокрема, неможливо визначити, чи приводить до більшого задоволення споживчого попиту збільшення кількості придбаного товару при зниженні цін, ніж при протилежній зміні.
