Сутність та особливості діяльності митної служби України
Необхідним елементом формулювання нового знання є механізм синтезу знань щодо певного об’єкта для створення його багатостороннього теоретичного зображення.
Поняття об’єкта вивчення – дуже складна категорія. На думку Г. П. Щедровицького, при розгляді об’єкта розрізняють об’єкти: вивчення, оперування, можливого віднесення. Крім того “повинні розрізнятися і протиставлятися один одному: 1) ідеальний об’єкт і 2) реальний об’єкт. ... реальний об’єкт – це, з одного боку, те що розуміється за ідеальними об’єктами і розглядається як те, що існує саме собою, з іншого, те до чого ці ідеальні об’єкти відносяться в процесах практичного прикладання і використання знань” [427, c. 75].
Будь-який об’єкт має подвійну природу тобто є природним і штучним, або “кентавр об’єктом”. “Коли ми кажемо про “об’єкт” – це означає, що дещо належить діяльності, яка й окреслює межі об’єкта. Сам собою об’єкт меж не має” [422, c. 47]. Тому об’єктом дослідження визначено практичну діяльність – систему певних діяльностей, які окреслюють об’єкт, що має умовну назву “митна служба України”. Ці діяльності необхідно явно чи неявно організовувати (змінювати, розвивати).
Дослідник повинен мати уявлення про систему та структуру об’єкта, який він вивчає. “Вихідне структурне уявлення об’єкта ще не є теоретичним зображенням або теоретичним знанням структури цього об’єкта, воно міститься в особливій площині уявлень про об’єкт – методологічній – і виконує особливу методологічну функцію в процесі дослідження, будучи лише засобом для побудови теоретичного знання” [418, c. 80].
Для побудови багатостороннього уявлення щодо соціального об’єкта необхідне застосування “комплексного” або “багатостороннього” підходу для створення теоретичної картини об’єкта, що вивчається. Ця позиція передбачає застосування основної методологічної схеми “подвійного знання” про об’єкт як такий та про знання, що його описують і зображують [427, c. 69].
За наукового дослідження основне завдання – обрати предмет або предмети, за допомогою яких можна, дослідивши окремі складові об’єкта, поєднати їх в єдине ціле, створивши певну абстракцію у вигляді ідеальної моделі об’єкта, що відповідає завданням конструктора, який прагне запропонувати підходи до розвитку певного “кентавр об’єкта”.
