Методологічні основи діяльності з розвитку митної діяльності
Провідні вчені, аналізуючи стан вітчизняної правової й управлінської науки, цілком слушно відзначають необхідність більш широких і активних зусиль щодо розвитку методологічної та прикладної основи наукових досліджень і практичної діяльності з розвитку.
Методологія повинна забезпечити дослідження окремих процесів і явищ у середовищі й системі та на основі утворення моделей системи, дослідження її зв’язків розробити конкретні рекомендації щодо підвищення ефективності діяльності митної служби найбільш перспективним шляхом – розвитком діяльності з розвитку.
Предметом діяльності з розвитку митної діяльності, в першу чергу, є діяльність з розвитку моделі основної діяльності митної служби та нормативне закріплення моделі цієї діяльності в законодавчих актах. Виходячи з предмета дослідження – правової організації діяльності митної служби, зазначимо, що діяльність з розвитку за змістом переважно проектна – правотворча.
Щоб удосконалити певну систему та процеси в ній, необхідно знати, що і як необхідно змінити в структурі, в розподілі завдань і функцій, чим і як вплинути і на кого. Для цього необхідно знати ідеальне й реальне і наближуватися до ідеального за допомогою перебудови та послідовного наближення. Діяльність з розвитку і полягає в побудові певної ідеальної моделі діяльності, а потім структури, яка буде її реалізовувати. Реалізацією розвитку є поступове та послідовне наближення існуючої діяльності в системі до ідеальної, із відшуканням невідповідностей і розривів та їх ліквідацією.
Після визначення основних напрямів розвитку митної служби України постає питання, як здійснювати, реалізовувати ці напрямки, як їх організовувати, керувати й управляти при цьому службою для їх реалізації. Отже, потрібно визначити методологічні підходи діяльності з розвитку. Це одне з основоположних питань правової організації діяльності митної служби України, зокрема методології й методики діяльності з розвитку діяльності.
Якщо визначити розвиток як мету державно-правової організації соціальних процесів і систем та різновид діяльності, то необхідно далі визначитися з системою. За визначенням, управляють людьми та діяльністю як універсальною категорією, до котрої люди включені як елементи: суб’єкти та об’єкти. Думка щодо управління суспільними процесами залишається дискусійною, тому що суспільні процеси відображають системи діяльності вищого рівня або ширшого кола суб’єктів та об’єктів. Тому ми й використовуємо категорії державно-правова й правова організація, які є більш універсальними.
