Теоретичні засади формування організаційно-економічного механізму розвитку роздрібної торгівлі
Роздрібна торгівля є невід’ємною частиною національної економіки, що відображає економічне зростання у країні через динаміку споживчих видатків. Пострадянська трансформація, що відбувається в роздрібній торгівлі, приводить до розвитку найбільш популярних і прибуткових напрямів, залишаючи «за бортом» формування і підтримку так званих соціальних мереж. Крім того, територіальне розміщення та розвиток роздрібної торгівлі має цілий ряд проблем, які потребують вирішення.
Роздрібні торговельні підприємства, будучи суб'єктами сектору роздрібної торгівлі, мають потребу в систематичному аудиті, що дозволяв би вдосконалювати торговельну діяльність.
У системі роздрібної торгівлі, особливо управління нею, накопичилося достатньо завдань, які потребують реалізації як на національному рівні, так і на рівні окремого підприємства. Однак фрагментарно підходити до розв’язання питань роздрібної торгівлі не має сенсу, тому що це швидше за все не принесе вагомого результату, а також потребує формування системи управління розвитком роздрібної торгівлі, яка була б здатна узгодити всі рівні управління, починаючи від державних органів регулювання торгівлі та закінчуючи самими торговельними підприємствами.
Проблеми розвитку роздрібної торгівлі викликають інтерес як зарубіжних, так і вітчизняних учених і практичних працівників сфери торгівлі. Управління розвитком роздрібної торгівлі є складним процесом, що містить безліч структурних елементів. Крім того, побудова системи управління потребує дослідження факторів впливу, умов, особливостей, проблем і перспектив розвитку.
Л. Лігоненко досліджує державне регулювання розвитку внутрішньої торгівлі, визначаючи її сучасний стан і напрями вдосконалення, та виділяє такі економічні важелі державного впливу на розвиток галузі: посилення позицій державного підприємництва в торгівлі; державне інвестування об'єктів роздрібної торгівлі; відтворення оптових підприємств як вагомої ланки; підтримка та фінансове оздоровлення національних виробників товарів і послуг; захист внутрішнього ринку від необґрунтованого засилля зарубіжних товарів, аналоги яких виробляються в Україні; створення однакових податкових умов для суб'єктів підприємницької діяльності ринку, надання податкових пільг тим підприємствам, які впроваджують інновації різного характеру [112, с. 56-57].
