Аналіз стану наукових досліджень у сфері державного фінансового контролю
Державне управління повинно гарантувати забезпечення інтересів громадянського суспільства та держави в цілому, а тому для реалізації цієї головної мети економічним та іншим потребам країни потрібна адекватна система державного контролю. Основним моментом тут виявляється та обставина, що на будь-якому рівні, в першу чергу економіки країни повинен бути забезпечений чіткий саморегульований зв'язок, де виробництво і споживання не суперечили б одне одному, а виступали б як органічні частини єдиного відтворювального процесу.
Державний контроль витікає з природи самої держави і встановленої нею влади. В цьому зв'язку його можна визначити як функцію державного управління, залежну від форми держави і ієрархії державної влади, а також суспільно необхідним розподілом праці.
Контроль у державному управлінні розглядається як один із важливих його елементів, за допомогою якого забезпечується своєчасність внесення коректив в управлінську діяльність, отримання Інформації про реальний стан справ у сфері державного управління, виявлення порушень чинного законодавства та відхилень від установлених стандартів і правил, а також прийнятих управлінських рішень.
Процес державного управління здійснюється через реалізацію ряду функцій, власне, будь-якого процесу управління. При цьому забезпечується замкнутий цикл управління:
– планування (встановлення управлінської мети з організаційними заходами щодо її досягнення);
– мотивація (забезпечуючи зацікавленість людей в досягненні поставленої мети);
– контроль (визначальний ступінь досягнення управлінської мети, який дозволяє переходити до нового циклу управління або, при необхідності, її корегування).
Контроль досягнення управлінської мети, стаючи завершальною стадією, одночасно є попередньою умовою нового циклу управління. Власне без присутності цього циклу в управлінському процесі значення управління, як такого, просто не існує.
Функція контролю в державному управлінні полягає в аналізі та порівнянні фактичного стану в тій чи іншій галузі з вимогами, які поставлені перед ними, відхиленнями у виконанні поставлених завдань та причинах цих відхилень, а також оцінкою діяльності саме такого шляху.
Така специфічність призначення контролю, як зазначають у своїх працях дослідники цієї проблеми, і дає змогу виділити його серед інших функцій управління, створити спеціальні органи, які не виконують або майже не виконують інших, окрім контролю, державних функцій, визначити компетенцію цих органів. Але це не зовсім так, і при переліку функцій управління (де контроль ставиться в кінці цього переліку), при розгляді їх мова йде не про другорядність його як виду діяльності, а про послідовність дій у процесі управлінської діяльності. Сама черговість може лише підкреслити самостійність та специфіку виконуваної функції, але тільки не другорядність.
