Нормативно-правові особливості здійснення контрольних повноважень вищих органів влади України
Ефективність роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади великою мірою залежить від здійснення контролю за виконанням законів України, указів, розпоряджень і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України, рішень інших органів вищого рівня і їхніх власних рішень та організації виконання.
Контроль являє собою систематичну конструктивну діяльність органів державного управління, їх керівників і підрозділів щодо забезпечення відповідності фактичних результатів роботи запланованим або визначеним рішенням органів вищого рівня.
За ознакою та взаємозв'язком суб'єктів визначаються внутрішній (внутрішньовідомчий) і зовнішній контроль. Внутрішній контроль здійснюється органами однієї системи, які перебувають в адміністративній підпорядкованості, і спрямований на вирішення завдань, що стоять перед певним конкретним органом управління. Але, без створення ефективної системи зовнішнього контролю, який визначає основи державного контролю, побудувати раціональну систему внутрішнього контролю практично неможливо [38; 52; 133; 209].
Зовнішній, або надвідомчий, контроль здійснюється з боку органів державної влади, спеціалізованих органів, а також громадськості за додержанням законності в організаціях і установах, організаційно їм не підпорядкованих. Формами зовнішнього контролю є президентський, парламентський, конституційний, судовий, прокурорський (прокурорський нагляд), фінансовий та громадський.
В Україні (змішаній республіці) встановлено подвійний контроль (Верховної Ради України і Президента України) над Урядом України, попередній (на стадії формування Уряду України) і наступний (на стадії діяльності Уряду України).
Характеризуючи такий вид контролю як президентський, можна зазначити, що Президент України має широкі повноваження у сфері виконавчої влади. Вони стосуються формування організаційної системи органів виконавчої влади, змісту її функціонування.
Головні завдання Президентського контролю полягають у своєчасному відстеженні в роботі органів виконавчої влади стану виконання прийнятих рішень, їх ефективності, невідповідностей і недоліків, підготовки матеріалів та пропозицій Главі держави щодо усунення різного роду негативних тенденцій в управлінській діяльності, виявлення чинників, що їх породжують, вжиття заходів щодо попередження і недопущення негативних явищ у майбутньому.
