Програмно-проектний метод реалізації державного фінансового контролю
Фінансовий контроль відіграє важливу роль в якісному освоєнні державних грошей. Важливо не тільки контролювати виконання бюджету, а й здійснювати контроль якості його виконання.
Величезні масштаби витрат коштів державного бюджету на заходи найрізноманітнішого змісту об'єктивно потребують підвищення ступеня наукового обґрунтування рішень щодо доцільності таких витрат. Здійснюючи перевірку, контрольний орган констатує виявлення порушень тоді, як бюджетні кошти вже витрачено. Ця парадигма, яка зводиться до алгоритму «спочатку планування, а потім контроль», зародилась дуже давно, декілька століть тому. Кардинально змінилась політична й економічна обстановка у світі, але у питаннях контрольної діяльності все залишилося по-старому.
Отже, важливим етапом сучасної бюджетної політики держави повинно стати подальше розширення використання проектно-програмних оцінок у практиці урядових відомств. її призначення полягає в забезпеченні керівників, які приймають рішення, інформацією про перебіг виконання і фактичні результати державних програм. Якщо програмний аналіз охоплює всебічне дослідження альтернативних варіантів лише на стадії планування, то оцінка зосереджується на вивченні ефективності й результативності або здійснюваних, або завершених програм. Водночас готується інформація про фактичні витрати на реалізацію програми, виявляється ступінь досягнення мети, оцінюється дієвість системи управління програмою, висуваються пропозиції стосовно поліпшення її функціонування. На основі висновків дослідження повинні оперативно перерозподілятися ресурси і вчасно корегуватися цілі програми, поточні операції – пов'язуватися з розробкою нових програм.
Стає очевидною необхідність систематичного виміру фактичних результатів діяльності уряду. Зростання кількості урядових програм, експериментальний характер багатьох із них, значне дублювання функцій, автоматичне щорічне виділення коштів із бюджету без урахування їх віддачі – все це зобов'язує, вимагає від органів державної влади великої уваги до оцінки програм. У цій ситуації лише органи державного фінансового контролю можуть нести основну відповідальність за проведення досліджень реальних витрат і вигод, які пов'язані з виконанням державних програм. Це потребує, зі свого боку, розробки правової основи діяльності державних органів фінансового контролю щодо активізації їх діяльності стосовно методів і оцінки урядових програм.
Необхідні зміни і в області організації аналітичних досліджень, шляхом збільшення аналітичного потенціалу законодавчої ланки державної влади. Це потрібно робити негайно, оскільки виконавчі відомства уряду володіють своєрідною монополією на проведення аналітичних досліджень (а отже, і на використання їх результатів у своїх інтересах), оскільки парламент просто не має відповідної дослідницької служби. Рахункова палата України, яка за певних умов (відповідно до її статусу) покликана обслуговувати потреби законодавців, виконує переважно функції фінансового контролю діяльності урядових міністерств і відомств.
