Принципи державного регулювання міжрегіональних економічних зв’язків
Ускладнення системи соціально-економічних взаємовідносин між регіонами у зв’язку з розвитком продуктивних сил і виробничих відносин призвело до виникнення і поширення такого нового явища як міжрегіональні економічні зв’язки.
Виходячи із зарубіжного і вітчизняного досвіду, можна стверджувати, що процеси розвитку міжрегіональних економічних зв’язків на практиці відбуваються достатньо давно, в широкому масштабі починаючи з ХХ століття. Проте в теоретичному плані ці процеси, і пов’язане з ними специфічне явище міжрегіональних економічних зв’язків не отримали, на нашу думку, достатнього дослідження, обґрунтування і освітлення в наукових публікаціях.
Корінні соціально-економічні перетворення і розвиток ринкових відносин в Україні надали багато в чому новий характер розвитку регіонів у економічній сфері. Отримання регіонами України економічної самостійності та незалежності в прийнятті рішень щодо раціонального використання наявних ресурсів підвищило значення міжрегіональних зв’язків між ними. Стало очевидно, що ефективно вирішувати багатопланові і масштабні завдання в економічній та інших сфера, без співпраці з партнерами, нікому не під силу.
Розробка і оптимізація механізмів державного регулювання міжрегіональних економічних зв’язків спрямована на поглиблення інтеграційних процесів, розширення наявних і встановлення нових зв’язків, забезпечення продовольчої безпеки регіонів, підвищення добробуту населення.
У процесі державного регулювання міжрегіональним економічним співробітництвом помітну роль починають відігравати громадські об’єднання та спілки підприємців. Ініціативи та активність громадських структур у цій сфері повинні всіляко підтримуватися державою.
Дуже часто держава є першопричиною змін економічної поведінки підприємців. Від рішень, прийнятих Урядом, залежать рішення, що приймаються (або не приймаються) на мікрорівні. Урядова політика досягає мети тільки тоді, коли вона заохочує, а не вказує в директивному порядку.
В Україні існує лише кілька механізмів досягнення міжрегіональної економічної взаємодії, але вони мають швидше контролюючий, ніж стимулюючий характер. Для створення сприятливих умов підприємцям їх приватний інтерес повинен співпасти з інтересом держави, тобто суспільства. Отже, держава повинна зробити більш доступною для підприємців ту сферу економіки, яка є для них більш пріоритетною.
Сутність, форми і типи міжрегіональних економічних зв’язків формувалися і розвивалися разом з розвитком виробництва та поглибленням поділу праці. Особливо активно ці процеси протікають, починаючи з XX століття. У першій половині XX ст. міжрегіональні економічні зв’язки ґрунтувалися на неокласичній концепції торгового обміну між регіонами
Е. Хекшера - Б. Оліна. В основі цієї концепції лежить теза про те, що певні переваги має та країна, яка виробляє товари, використовуючи більш поширений для даної країни чинник виробництва (наприклад, праці чи капіталу) [83,
с. 124].
