Зарубіжний досвід оподаткування аграрного сектору економіки
Система оподаткування сільського господарства в індустріальних країнах є важливим інструментом державного регулювання аграрного сектору економіки. У всіх країнах сільське господарство підлягає оподатковуванню, але оподаткування аграрного сектора у всіх країнах має ряд відмінних від загального оподаткування характеристик:
сільське господарство у всіх країнах користується пільговим податковим режимом.
податки в сільському господарстві підрозділяються на федеральні й місцеві (обласні, общинні, комунальні й ін.). При цьому, якщо податки федерального рівня в аграрному секторі однотипні, то місцеві податки істотно можуть розрізнятися, і визначаються завданнями даного регіону, його специфічним географічним положенням, станом місцевого бюджету. Надходження від федерального податку розподіляються між федеральним і місцевим рівнем. Обласний або місцевий податок залишаються відповідно в обласному й місцевому бюджетах.
діючі податки істотно диференційовані. Податки платять всі юридичні й фізичні суб'єкти оподаткування, але підходи до суб'єктів оподаткування досить розрізняються залежно від рівня одержуваного доходу, вікових характеристик, індивідуального або колективного характеру організації виробництва (так, кооперативні форми ведення сільськогосподарського виробництва, у багатьох країнах користуються значними податковими пільгами) [31].
Податковий механізм в аграрному секторі є гнучким і мобільним і досить швидко пристосовується до умов економічного життя, що змінюються. При збереженні стабільними загальних принципів національного й галузевого оподаткування, періодично підлягають модифікації ставки, бази оподаткування, порядок диференціації податків. Більше того, гнучка система податкових ставок у багатьох країнах використовується як інструмент стимулювання розвитку галузі.
Основними податками в сільському господарстві практично всіх країн є прибутковий податок (на доходи фізичних й юридичних осіб) і земельний податок. На ці два основних податки у всіх розвинених країнах доводиться приблизно від 70–85% всіх надходжень від прямих податків, що сплачують сільськогосподарські виробниками.
