Основні підходи до аналізу економічної стійкості промислових підприємств
Проблема оцінки стійкості економічних систем неодноразово обгово-рювалася в економічній літературі з різних позицій [10; 86; 91; 121; 138; 200; 225; 235; 331], але стверджувати, що вона близька до розв’язання, не можна. З одного боку, неоднозначність трактування поняття стійкості економічних си-стеми не дозволяє підійти до розв'язання проблеми з єдиних позицій, з іншого – методологічні аспекти кількісної оцінки стійкості як якісної категорії недо-статньо розроблені.
У зарубіжній та вітчизняній економічній літературі пропонується декі-лька методик і математичних моделей оцінки економічної стійкості і діагнос-тики ймовірності настання банкрутства комерційних організацій. Перші дос-лідження аналітичних коефіцієнтів для прогнозу можливих ускладнень у фі-нансовій діяльності компаній проводилися в США ще на початку тридцятих років минулого століття. У сучасній практиці фінансово-господарської діяль-ності зарубіжних фірм для оцінки ймовірності банкрутства найбільш широко застосовуються моделі Е. Альтмана і У. Бівера.
Однак, як відзначають численні автори, багато спроб застосування за-рубіжних моделей прогнозування банкрутства у вітчизняних умовах не дали досить точних результатів. Були запропоновані різні способи адаптації «ім-портних» моделей до умов господарювання нашої країни, зокрема, «Z-рахунку» Е. Альтмана й двофакторної математичної моделі. Нові методики діагностики можливого банкрутства, призначені для вітчизняних підприємств, були розроблені О.П. Зайцевою, Р.С. Сайфулліним і Г.Г. Кадиковим.
Всі системи прогнозування банкрутства, розроблені зарубіжними й віт-чизняними авторами, містять декілька (від двох до семи) ключових показни-ків, що характеризують фінансовий стан комерційної організації. На їх основі в більшості з названих методик розраховується комплексний показник імові-рності банкрутства з ваговими коефіцієнтами та індикаторами.
