Модельний підхід до аналізу й управління економічною стійкістю промислових підприємств
Результативність процесів управління економічною стійкістю проми-слових підприємств багато в чому визначається якістю моделей, що описують їхню діяльність, а також можливостями інструментальних засобів реалізації управлінських рішень, отриманих з їхньою допомогою. Незважаючи на висо-кий рівень абстракції, моделі управління стійкістю повинні відображати не тільки загальні закономірності, характерні для підприємств як відкритих сис-тем, але й ураховувати галузеву специфіку, що проявляється в різних відтво-рювальних та інноваційних циклах, ураховувати особливості конкретного ета-пу життєвого циклу підприємства, характер вихідної інформації тощо.
Зважаючи на те, що багато заходів із управління стійкістю можуть бути досить витратними, а сам процес управління відбувається в невизначених й динамічно мінливих умовах, для підвищення надійності й обґрунтованості управлінських рішень у сфері управління економічною стійкістю пропонується використовувати модельний підхід.
Моделювання як науковий метод дослідження різних явищ і процесів, вироблення варіантів управлінських рішень ґрунтується на заміщенні реальних об'єктів їх умовними зразками, аналогами. Методом моделювання описується структура об'єкта (статична модель), процес його функціонування й розвитку (динамічна модель). У моделі відтворюються властивості, зв'язки, тенденції досліджуваних систем і процесів, що дозволяє оцінити їхній стан, зробити прогноз, прийняти обґрунтоване рішення. Гносеологічний зміст моделювання створює основу для переносу результатів, одержуваних у ході дослідження моделей, на оригінал.
Моделювання (в широкому значенні) є основним методом дослідження у всіх галузях знань і науково обґрунтованим методом оцінки характеристик складних систем, що використовується для розробки й реалізації управлінських рішень. У рамках сучасної концепції управління розроблений складний і різноманітний інструментарій, що забезпечує вивчення різних аспектів еко-номічної діяльності підприємств. У той же час у сфері управління досі пере-важає фрагментарний, а не системний підхід. Відсутність науково обґрунто-ваного підходу до управління різними сторонами діяльності підприємства веде до переважання стихійних або вузькоспеціалізованих рішень, які не за-безпечують кардинального вирішення проблем підприємства.
