Теоретичні основи розвитку промислових виробничих систем
Організаційно-виробничі перетворення в агропромисловому виробництві назріли об’єктивно та історично. Необхідна планомірна програма перетворення переробної виробничої системи аграрного сектора в виробництво нового типу – орієнтованого на споживача, індикативно-регульоване. Тільки при наявності конкурентного середовища високоорганізовані спеціалізовані виробництва будуть готові до реакції на кон’юнктуру, до стикання з необхідністю технологічного оновлення виробництва і призведуть до становлення нової економіки якості. Необхідно вирішити задачі стабілізації, структурування, інституалізації і розвитку виробничих процесів. Ці основні напрями організаційно-економічного удосконалення дають позитивні результати тільки при умові комплексного, поетапного та послідовного вирішення задач, тобто при здійснення «пакетного» підходу до перетворень в економіці виробництв. Проблеми розвитку виробничих систем в складних умовах приводять до логіки наукового компромісу та наукової толерантності, яка набуває дедалі зростаючого значення в контексті сучасних проблем, що стоять перед науковцями взагалі. Прагнучи пізнати складні (імовірні за своєю сутністю) проблеми сучасних глобальних трансформацій, ми зобов’язані з максимальною увагою ставитися до будь-яких, можливо й суперечливих за своїм змістом, наукових визначень. Особливу увагу мають віковічна проблема подолання „чорно-білого” підходу до ідеалізму і матеріалізму та пошук взаємозалежних (інтелектуальних) визначень, які набувають нині нової актуальності. Нас повинні цікавити не стільки світоглядні, скільки методологічні аспекти відповідного підходу [32].
