Результати опису предмета дослідження – кризи в діяльності підприємства – показали, що вона порівняно недавно привабила увагу вчених, через що в сучасній літературі не існує загальновизнаного уявлення про неї, втім, рівно як щодо кризи макрорівня. Такий стан понятійно-категоріального апарату, як показано за результатами відповідного аналізу (пп. 1.1 та 1.2), зумовлений неусталеністю положень теорії криз щодо мікрорівня. Так, з позиції економічної теорії криза розглядається як різкий перелом в будь-чому, важкий перехідний стан, необоротний процес розпаду[31], з позиції мікроекономіки як безпосередня загроза виживанню підприємства [2]. Поняття "криза" застосовується до всякого різкого переходу, до всіх змін, що сприймаються людьми як порушення безперервності [122]. Такий само різнобій спостерігається і щодо теорій, які звертали увагу на кризу або досліджували її як невід'ємний елемент будь-яких економічних процесів. Кожна з них інтерпретувала її саме з різних позиції, які відображають концептуальні положення цієї теорії. Так, криза пояснена О.О. Богдановим з точки зору загальної теорії організації [29], а М.І. Туган-Барановський з точки зору теорії соціальної справедливості [233], відповідно до якої криза властива тільки капіталістичній системі народного господарства. За теорією К. Маркса найважливіша передумова криз полягає в суперечності між постійною тенденцією капіталістичного виробництва до експансії і обмеженими можливостями при цій системі господарювання для зростання споживання [150].
