Страховий ринок: особливості та ознаки глобалізації
Ринковій економіці притаманні певні атрибути, без яких вона не може існувати. Одним з таких об’єктивних атрибутів є страховий ринок, який являє собою складну, багатофакторну, динамічну, відповідним чином структуровану систему економічних відносин, що виникають між суб’єктами ринку з приводу забезпечення потреби у страховому захисті. На страховому ринку реалізуються економічні інтереси споживачів та виробників страхової послуги.
Об’єктивна основа розвитку страхового ринку – необхідність забезпечення безперервності виробничого процесу шляхом надання грошової допомоги постраждалим у випадку непередбачуваних несприятливих обставин.
Недооцінка ролі, місця та перспектив розвитку страхового ринку може спричинити суттєві витрати фінансових ресурсів, пов’язані з катастрофами й забезпеченням соціальних гарантій населення, а також скорочення можливостей фінансової стабілізації держави, адже, виконуючи ощадну функцію, страхування забезпечує відтік грошей з обігу, і в результаті сприяє зменшенню інфляції.
Розвиток ринку об’єктивно вимагає ліквідувати монопольне становище держави у сфері страхування і сприяти зміцненню комерційного страхування До 1988 р. в Україні, як і у всіх колишніх республіках Радянського Союзу, існувала монополія двох страхових організацій – Держстраху і Індержстраху, діяльність яких передбачала значні надходження від страхових премій у бюджет і виділення з нього ж (у разі потреби) коштів на виплату страхових відшкодувань. Перестрахування в СРСР взагалі не було. Держстрах здійснював страхування на території СРСР. Індержстрах забезпечував страхування ризиків, пов’язаних з експортно-імпортними операціями Радянського Союзу. 1988 р. з’явилися перші страхові кооперативи, а з 1990 р. почали з’являтися перші страхові компанії, кількість яких у 1996 р. досягла 798.
