Механізм розпізнавання і підтримки прогнозування партикулярних фінансових ризиків в аграрному секторі
Аграрний сектор представляє собою специфічну частину економічного буття країни, осягнути яку можливо тільки уважаючись із її віковою мораллю в системі економічних взаємовідносин та історичними закономірностями розвитку сільського господарства. Задача нового покоління, на нашу думку, полягає у спрямуванні ідеологічної концепції державної аграрної політики саме у русло гуманістичних і суспільних перетворень економічної дійсності.
Впровадження нових альтернатив розвитку, безумовно, потребує перегляду науково-методологічної основи сучасного процесу пізнання, що формувалася колись у беззастережному наслідуванні ньютонівським принципам «раціоналізму» і механістичним уявленням про відірваність людини від природи [412,68]. Сучасна криза концепції постіндустріалізму вимагає переосмислити наукові підходи, що базуються на атомістичній теорії П.Гассенді і Т.Гоббса (війна індивідів, «війна всіх проти всіх»). Відомо, що ця теорія з XVII ст. заклала філософське підґрунтя індивідуалізму і механістичного розуміння економічних відносин, які розвиваються виключно за вектором конкуренції індивідуумів. Теоретичним укріпленням раціоналізму і «атомізації» суспільства свого часу виступила і теорія Ч.Дарвіна щодо природного відбору у людському середовищі, і навіть теорія Т.Мальтуса щодо надлишкового народонаселення і необхідності регулювання народжуваності штучним шляхом. Але цивілізаційна ідеологічна криза, з якою зіштовхнулося суспільство на початку ХХІ ст. все ж висуває на перший план моральну відповідальність проваджуваної у життя наукової раціональності. В економіці це вилилося у безпрецедентну кризу довіри глобальному топ-менеджменту, а також кризу «перевиробництва» і «надспоживання». На нашу думку, це є своєрідним попередженням для суспільства, що керується правилами соціального нігілізму і антигуманістичного ринкового соціал-дарвінізму. Наприкінці 80-х рр. вітчизняна наука зорієнтувала свою методологію на західні пріоритети, які не мали нічого спільного із такими константами як культурні традиції, взаємодопомога, спільність, справедливість, сприйняття людини як частини природи (наприклад, на кшталт нереалізованих концепцій «екологічної» політекономії С.А. Подолинського [161] та В.І.Вернадського [62]).
