Суперечності нормативно-правової бази у сфері фінансово-економічної діагностики діяльності підприємств
У сучасних кризових умовах стан та результати діяльності вітчизняних підприємств перебувають під пильним наглядом різноманітних суб’єктів, зокрема, державних органів влади, кредиторів, інвесторів, постачальників, споживачів, власників тощо. Це пояснюється намаганням зацікавлених осіб відстежувати існуючі тенденції у функціонуванні підприємств з метою запобігання різноманітним групам ризиків та оперативного реагування на потенційні проблеми. Варто зауважити, що представники внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства переслідують властиві та притаманні їм цілі при здійсненні діагностики, що зумовлює подальший вибір методів, методик, засобів діагностики. У таких умовах, як правило, ключовими для здійснення цільової діагностики є методики, що відображені у чинній нормативно-правовій базі, оскільки їх надалі закладають в основу розроблення методичних положень та рекомендацій щодо оцінювання певних сфер та об’єктів на різних рівнях [73]. З огляду на це виникає необхідність у аналізуванні існуючої правової бази в сфері діагностики та виявленні проблем і можливостей її практичного використання суб’єктами діагностики.
Впродовж усієї історії незалежної України ухвалено та затверджено численні нормативно-правові документи, які стосуються діагностики різноманітних сфер та аспектів діяльності підприємств різних форм власності. Оскільки базою для оцінювання результатів діяльності підприємств є фінансові показники, то найбільш ретельному аналізу підлягатимуть ті правові документи, які містять показники оцінювання, методики їх розрахунку, нормативні значення та роз’яснення щодо інтерпрування отриманих результатів.
