У сучасній економічній літературі проблеми державного регулювання ринкових процесів трактуються дуже неоднозначно. В даний час у рамках відомих економічних шкіл - кейнсіанства, монетаризму, інституціоналізму, сформувалося декілька теорій державного регулювання, що по-різному трактують цілі, задачі, форми і методи державного регулювання ринкових процесів.
Наукові суперечки про принципи економічного регулювання випливають з економічної історії, розділення вчених на два табори − кейнсіанців і монетаристів.
Концепція кейнсіанців базується на ідеях найвідомішого економіста і його послідовників - нобелівських лауреатів Л. Клена, Р. Модільяні, П.Самуельсона, Р.Солоу, Д. Тобина, Дж. Гелбрейта . Відповідно до цієї концепції система вільного ринку позбавлена внутрішнього механізму, що забезпечує макроекономічну рівновагу. Дисбаланс між заощадженнями й очікуваними інвестиціями викликає зниження ділової активності, що, у свою чергу, підсилює інфляційні процеси і впливає на рівень безробіття через зміну сукупних запасів споживчих і інвестиційних товарів. Держава повинна активно втручатися в економіку через проведення відповідної фінансової політики.
Дж. Кейнс обґрунтував вирішальну роль держави в запобіганні економічних криз. До задач держави, на його думку, входять регулювання розподілу доходів усього суспільства, зосередження грошових і інших ресурсів з метою активного впливу на ринкові процеси. Він вважав основним об'єктом державного регулювання попит на ринках: споживчому і ринку засобів виробництва. З метою розширення купівельної спроможності населення і стимулювання придбання підприємцями нових засобів виробництва, на його думку, держава має збільшувати обсяги інвестицій у виробництво і витрати на інші соціально-економічні цілі за рахунок збору податків і випуску грошей.
