Концептуальні підходи до організації інвестиційної діяльності аграрних підприємств
У ході проведеної аграрної реформи ринково орієнтована система організації фінансування інвестицій замінила планово-розподільну систему. Розвиток ринкових відносин сприяв формуванню нових каналів залучення та використання фінансових ресурсів. Крім того, відбулися певні інституціональні зміни, з'явилися нові нормативні й законодавчі акти. Однак поряд з позитивними моментами існують і негативні. Так, за роки реформ відбулося різке зменшення обсягів інвестування в аграрний сектор з усіх джерел фінансування, а також зниження всіх бюджетних асигнувань у загальному обсязі фінансування інвестицій. Крім того, економічне становище більшості аграрних підприємств не дає змоги здійснювати інвестиції через низьку рентабельність виробництва.
Україна займає одне з останніх місць серед європейських країн. Крім того, хронічний дефіцит оборотних коштів не дає змоги агроформуванням вчасно і якісно проводити посівні та збиральні роботи тощо. Ці та інші причини ускладнюють вихід вітчизняних товаровиробників з кризи, та вихід на ефективний рівень господарювання, успішну конкуренцію з іноземними постачальниками сільськогосподарської продукції на українському продовольчому ринку. За цих умов для аграрних підприємств життєво важливими стають розробка концептуальних підходів до організації інвестиційної діяльності аграрних підприємств та пошук необхідних джерел фінансування інвестиційних ресурсів і їх ефективне вкладення. У науковій літературі, як правило, розрізняють три основних групи джерел фінансування інвестицій: 1) власні кошти підприємств – прибуток, амортизаційні відрахування, суми, виплачувані страховими органами у вигляді відшкодування за збиток, інші види активів тощо; 2) державні кошти – бюджетні кошти, позабюджетні фонди, майно державної власності тощо; 3) позикові кошти – кредити, надані комерційними банками, іншими фінансовими організаціями тощо [149, с.84].
