Загалом функціонування та розвиток банків знаходяться під постійним наглядом з боку регулятора, яким, зокрема, в Україні є Національний банк України (НБУ). Така робота здійснюється в межах контролю за дотриманням низки нормативів та показників, що визначаються відповідно до Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні та відповідно до загальної практичної методології розрахунку індикаторів (показників) фінансової стабільності для депозитних установ [58, 62]. При цьому відмітимо, що загальна практична методологія розрахунку індикаторів фінансової стабільності для депозитних установ з’явилася відносно недавно, чому передували численні дослідження науковців різних країн у цьому напряму.
Так, дослідженню індикаторів внутрішньої фінансової структури банків присвячено дослідження B. Eichengreen та A. Rose, у якому аналізується вплив структури балансів банків на стабільність їх розвитку з погляду протидії негативним явищам у фінансовій сфері [147]. Разом із цим, головна увага щодо протидії таким явищам, на думку B. Eichengreen та A. Rose, повинна приділятися структурі наданих кредитів та умов їх повернення з погляду різкої девальвації національної валюти [147]. Тож, як бачимо, дослідження B. Eichengreen та A. Rose є актуальним і з погляду сьогоднішніх реалій функціонування вітчизняних банків, які стикаються з необхідністю розв’язання подібних питань. До того ж ключова складова такого розгляду індикаторів стабільного розвитку полягає в зваженому підході до оцінювання кредитних ризиків щодо напрямів розподілу наявних ресурсів банку. І це цілком є зрозумілим, бо відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» така діяльність здійснюється на власний ризик, а відтак уникнення та мінімізації ризику є однією з основ стабільного розвитку банку. При цьому, у вище поданому нами визначенні сутності фінансової стабільності розвитку банку вплив прояву ризиків на ведення банківської діяльності або функціонування банку узагальнюється з погляду припустимої межи відхилення тренду аналізованого фінансового показника в розрізі окремого напряму діяльності банку.
Також, в якості індикаторів фінансової стабільності розвитку банків, з погляду саме їх функціонування, B. Eichengreen та A. Rose розглядають динаміку наданих кредитів та зміну процентних ставок [147]. Тобто, ще раз підкреслимо, що ми розглядаємо, переважно, ті індикаторі, які безпосередньо є залежними від роботи банків. Отже, питання цінової стабільності, чинники інфляційного тиску, розвиток окремих галузей економіки як чинники особливого впливу тощо, у даному контексті нами не розглядаються.
Динаміку обсягів наданих кредитів, обсягів залучених депозитів, реальну ставку проценту по депозитах та відношення ставки проценту за кредитами до відповідного показника за депозитами розглядають у своєму дослідженні в якості індикаторів фінансової стабільності функціонування банків G. Kaminsky та C. Reinhart [153]. Такий розгляд пов’язано з тим, що саме відмічені індикатори, на думку G. Kaminsky та C. Reinhart, є ключовими з погляду визначення фінансової стабільності банків.
