Методичні основи аналізу фінансової стабільності банків
Аналіз як складова частина управління з погляду системного та функціонального підходів відіграє значну роль в обґрунтуванні та розкритті різних напрямків наукових досліджень. Таке значення аналізу, наприклад, можна зустріти в дослідженнях:
• де за мету ставить вдосконалення інструментарію аналізу в процесі управління кредитним ризиком банку [104];
• де ґрунтовний аналіз умов руху кредитних потоків дозволяє визначити ключові засади їх прогнозування та збалансування з потоками коштів у вигляді депозитів від потенційних клієнтів банку [136];
• де розкривається значення аналізу для визначення оцінок результативного використання фінансової складової інноваційного потенціалу промислового підприємства [72].
І це не є випадковим, бо пов’язано з тим, що:
по-перше, аналіз застосовується для розкриття проблематики досліджуваного процесу або явища та визначається в якості бази для надання узагальненої оцінки таких досліджень;
по-друге, аналіз є тією складовою управління, за допомогою якої можливе виправлення розвитку небажаних подій, тож аналіз – це є інструмент спрямування розвитку об’єкту або процесу (в даному випадку банку та його діяльності) у напрямку досягнення поставлених цілей. Так, аналіз є невід’ємною складовою планування діяльності банку та його підрозділів, контролю за впровадженням обраних напрямів досягнення поставлених цілей, регулювання банківської діяльності тощо. Водночас із цим аналіз є й складовою різних напрямів менеджменту банку, а саме: управління пасивами та активами банку, управління ліквідністю банку, ризик-менеджменту, управління валютними ресурсами.
Відповідно до цього загальний інструментарій аналізу є досить різноманітним. Проте, враховуючи викладене в попередньому підрозділі відносно індикаторів фінансової стабільності банків, як невід’ємної частини зазначеного аналізу, звернемо увагу на основи аналізу щодо відстеження та визначення такої стабільності (враховуючі множинність відповідних показників).
Перш за все аналіз фінансової стабільності банків на основі різноманітних показників їх діяльності здійснюється на підставі графічного відображення таких показників як часових рядів даних та визначення описових статистичних характеристик таких рядів. У дослідженні П. В. Труніна та М. В. Каменських такий аналіз визначено як якісний [125]. Однак, на нашу думку, таке визначення не є таким, що повністю відображає сутність відмічено різновиду аналізу. Дійсно, графічне подання даних певною мірою може розглядатися в якості якісної характеристики визначення фінансової ознаки розвитку банків. Однак поряд із цим графічне подання даних як часових рядів відображає не лише тренд розвитку банку, а й відбиває кількісні значення. Тож це дозволяє проводити порівняльний аналіз фінансової стабільності як у межах одного банку, але з погляду різних періодів, так і за окремими банками між собою. Доцільність проведення такого аналізу визначається, передусім, визначенням трендів розвитку банку та відображення аналізованих даних у динаміці. Доповненням до відповідного аналізу є подання статистичних характеристик досліджуваних рядів даних, що сприяє більш чіткому встановленню ознак тенденцій, які визначають часові ряди даних за обраними показниками фінансової стабільності. Прикладом застосування такого різновиду графічного аналізу можна назвати роботи:
• Г. М. Азаренкової, яка визначає стабільність розвитку вітчизняних банків з погляду окремих їх періодів [3];
• О. Черняка та А. Камінського, які визначають загальну методику дослідження банків із застосуванням апарату описової статистики [138];
• О. О. Пересецького, А. М. Карминського, С. В. Головань, які розкривають динаміку розвитку банків базуючись, переважно, на узагальненні статистичних характеристиках досліджуваних процесів [101]. При цьому загалом для аналізу використовуються як прості описові статистики (середнє, медіана, найбільше та найменше значення ряду, тощо), так і більш складні (коваріація, кореляція, моменти вищих порядків). Також застосовуються й різні підходи щодо отримання таких характеристик: або на підставі безпосереднього аналізу значень (темпів зміни значень) початкового ряду, або з урахуванням окремих вибірок з початкового ряду, що дозволяє позбавитися впливу значної волатильності рядів даних, які досліджуються. У підсумку, це значно розширює арсенал так званого графічного аналізу даних щодо відстеження фінансової стабільності банку.
