Компаративний аналіз інституціонального забезпечення туристичної діяльності в Україні та Польщі
Комплексне та скоординоване інституційне забезпечення будь-якої сфери чи виду економічної діяльності визначає ефективність їх функціонування, конкуренто¬спроможність як на національному, так і регіональному, транскордон¬ному та міжнародному рівнях. Туристична сфера не є винятком, а скоріше на¬впаки, саме комплексність заходів державної туристичної політики підкріплена належним фінансуванням та узгодже¬ністю стратегічних програм розвитку тури¬зму з програмами інших відомств і мініс-терств, міжнародними нормативно-право¬вими актами з регулювання туристичної діяльності створюють передумови успіш¬ного та перспек¬тивного процвітання сфери ту¬ризму, збільшення обсягів реалізації турис¬тичних послуг на внутрішньому та міжна¬родному туристичних ринках, фор¬мують позитивний туристичний імідж країни на міжнародній арені. Ефективне ін¬ституційне забезпечення передбачає відповідність національного законодавства нормам міжнародного публічного права, а також формування ін¬ституційного ланцюга: нормативно-розпорядчі акти та стратегічні програмні документи – інститути – операційні програми – фінансування – моніторинг – звітування.
Регулювання туристичної діяльності на міжнародному рівні здійснюється на основі міжнародних нормативно-правових актів, прийнятих Генеральною Асамб¬леєю Організації об’єднаних націй та ЮНВТО: Загальна декларація прав людини [ ], Статут Всесвітньої туристич¬ної організації [ ], Манільська декларація з світового туризму [ ], Документ Акапулько [ ], Гаагська декларація з туризму [ ], Балійська декларація з тури¬зму [ ], Монреальська декларація – «До гуман¬ного і соціального бачення тури¬зму» [ ], Манільська декларація з соціального впливу туризму [ ], Кодекс тури¬ста [ ], Хартія туризму [ ], Глобальний етичний кодекс туризму [ ], Міжна¬родна готельна конвенція стосовно укладення контрактів власниками готе¬лів і турагентами [ ], Осакська декларація тисячоліття [ ] та Сеульськя декла¬ра¬ція «Мир і туризм» [ ]. Ці документи дають повне уявлення про еволюцію значення туризму в глобальній економічній системі, основ організа¬ції туриз¬му, статистичного обліку туристів, напрямки розвитку міжнарод¬ного туризму, еволюцію та визначення основних понять, міжнародну співпрацю в сфері туризму [ ]. Коротке узагальнення змісту документів наведено у додатку Ф.
Принципами міжнародної туристичної політики у своїй діяльності керу-ються й Україна та Польща. У цілому держави дотримуються основоположних принципів міжнародного туристичного права: права на відпочинок і оплачувану відпустку; свободу пересування з урахуванням існуючих правил і обмежень; вільний доступ громадян країни й іноземців до місць та районів туристичного інтересу [ , с.224].
На Першому спільному міжнародному семінарі для чиновників системи ООН та країн-учасниць ЮНВТО (Мадрид, 2006 р.) на тему «Глобальні проблеми, з якими зіштовхуються місцеві органи управління: методи туристичної політики» було відзначено, що розглядати туризм лише як джерело доходів приватного сек¬тору, а мету туристичної політики країни зводити лише до рекламної діяльності не є правильним, оскільки «управління туризмом є важливою складовою державного управління, і привабливість країни для туристів багато від чого залежить від хо¬рошої роботи органів державної влади. Все що робить уряд, так чи інакше, має відношення до туризму, через економічні, соціальні чи екологічні питання…» [ ].
